Вісті Черкащини Крок за кроком: історія школяра з Тального, який створює енергетичне майбутнє України
«Step by step». Не намагайтеся охопити всю ціль відразу; краще зосередитися на своєму наступному кроці, потім подальший за ним…» (Микола Меланченко).
Початок, якого ніхто не чекає
Іноді шлях відкривається не тоді, коли всередині дозріває рішучість, а коли хтось поруч із довірою скаже: «Ось двері». Саме так сталося і з цим хлопцем з Тального. Поштовхом долі для нього стала звичайна, на перший погляд, порада вчителів звернути увагу на тему відновлюваної енергетики. Юний дослідник дослухався й зробив крок назустріч новому. «Мої вчителі розповіли, що є тема, варта уваги. Я прислухався й знайшов у ній сенс. Мене зацікавило те, що можна поєднати науку з користю…» Так розпочалася історія, яка, можливо, надихне багатьох.
Суть – у простих речах: енергія сонця й віра в ідею
Микола зосередив своє дослідження на створенні ефективного сонячного елементу. Це був навчальний проєкт й водночас спроба відповісти на одне з головних запитань сучасності: як зробити енергетику чистішою, незалежною, доступною.
Вибір упав на CZTS – сполуку з міді, цинку, олова та сірки. Дешевша за кремній, екологічно безпечна, стабільна. Саме така технологія може стати основою нової генерації сонячних батарей.
Від теорії – до справжнього виклику
Усе почалося з теоретичної підготовки, за якою – лабораторна робота. Спочатку вдалося створити кремнієву пластинку, далі — тестування сполук, калібрування умов, пошук оптимальних комбінацій. Кожен етап вимагав точності, і помилки траплялися не раз — доводилося починати спочатку. Та юнак не здавався: «Головним викликом було досягти стабільної й ефективної роботи елемента, адже кожен етап вимагав точного налаштування умов та оптимізації матеріалів…»
Практичний прорив
Після тривалих експериментів удалося створити робочий сонячний елемент на основі CZTS. Його ефективність підтвердила: навіть у шкільних умовах можна реалізувати серйозне інженерне рішення. «Це важливий крок для покращення технологій відновлювальної енергетики», – зазначає Микола.
Цей проєкт став доказом, що вітчизняна молодь здатна не лише мріяти про зміни, а й втілювати їх у реальних технологіях.
Наука як шлях, а не пункт призначення
Випускник сприймає свою роботу не як остаточну мету, а як постійний процес пошуку й пізнання. Для нього важливо не лише отримати результат, а й усвідомити, як і чому він виникає. «Наука – це шлях до розуміння. Значення мають не лише підсумки, а й уроки, які ми здобуваємо на кожному етапі…»
Так і формується справжній дослідник. Через допитливість, наполегливість і готовність рухатися далі після перших успіхів.
МАН як трамплін у дорослу науку
Участь у Малій академії наук стала для Миколи Меланченка важливою точкою зростання. Це була і перевірка на витривалість, і відкриття власного потенціалу. «Це був шанс перевірити свої сили, подивитися на речі з іншої перспективи…»
Спільнота МАН – не лише про змагання, а й про підтримку. Саме тут школяр з Тального відчув: він не один у своєму прагненні пізнавати більше.
Люди, які формують крила
Важливу роль у становленні юного дослідника відіграли наставники – науковий керівник з університету й шкільна вчителька фізики. Вони дали не лише знання, а й навчили бачити цінність у власних ідеях. «Ці наставники допомогли повірити у свої задуми й знаходити рішення навіть у найскладніших питаннях».
Інколи саме така підтримка з боку дорослих стає основою для майбутніх досягнень.
Школа як простір зустрічей і пошуків
Школа часто здавалася Миколі обмеженим простором, де не завжди було місце для власних роздумів. Утім, саме тут він знайшов справжнє багатство – людей. Учителів, які цінують кожного учня як особистість, і друзів, з якими можна було разом шукати відповіді на питання, що виходили за межі шкільної програми. «Ця підтримка й свобода дозволили мені розвиватися й зберігати прагнення до нового навіть у звичних обставинах».
За межами лабораторії: літаки, книги й футбол
Останнім часом юнака захоплює авіаційна тематика. Цікавість до конструкції літаків, історії авіації та моделювання мініатюр поступово зростає. Загалом він любить читати, гуляти на свіжому повітрі й грати з друзями у футбол. Раніше захоплювався малюванням. Це допомагало відпочити й переключитися. «Мене приваблює авіація, бо тут поєднуються точність і мрія, інженерна думка і романтика неба. Ще не до кінця знаю, чим саме хочу займатися, – каже наш співрозмовник. – Можливо, інженерією, конструюванням або чимось на перетині фізики й матеріалознавства. Але точно знаю: хочу працювати з тим, що літає».
Нещодавно Коля познайомився з людиною, яка справді жила цією темою. Знайомий, що досліджував пам’ять форми у військовій авіації, довів йому, що техніка теж може мати душу.
Відновлювана енергетика та виклики війни: перспективи для України
За словами юнака, відновлювана енергетика – ключовий аспект майбутнього України як сильної та незалежної європейської держави. Вона дає шанс знизити енергетичну залежність, забезпечити стабільний розвиток й водночас зробити вагомий внесок у збереження навколишнього середовища.
Однак сьогодні країна стикається з серйозними викликами, передусім війною, яка не лише приносить руйнування, а й ламає людські долі. Воєнні дії вчиняють глибокі екологічні наслідки: забруднення води, ґрунтів і повітря, що матиме довготривалий вплив на природу та здоров’я людей. Відновлення вимагатиме не лише технічних рішень, а й людяності, взаємопідтримки й солідарності.
«Сьогодні важливо розуміти, що екологічна безпека й енергетична незалежність – це дві сторони однієї монети. Лише спільними зусиллями можна зберегти нашу землю та створити основу для сталого майбутнього», – зазначає Микола Меланченка.
Кожен крок наближає нас до світла, яке ми хочемо бачити.
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
