Вісті Черкащини Краса в деталях: фотосвіт бібліотекарки з Тальнівщини
У книгозбірні села Колодисте на Тальнівщині щодня панує тиша й зосередженість, а поза її стінами – уважний погляд на світ. Бібліотекарка Люся Чурпіта знаходить натхнення у звичайних речах й уміє зберегти їхню мить за допомогою фотографії. Ці кадри передають красу природу, настрій та особливу красномовність деталей.
Авторське бачення й конкурсна історія
Фотографування для Люсі Чурпіти – спосіб бачити світ по-своєму. Вона зізнається, що особливо любить знімати природу. Один погляд зупиниться на багряному листку на гілці, інший – на візерунках опалого листя під ногами. Власне, ця різниця сприйняття і творить цінне авторське бачення.
Свого часу пані Люся долучилася до фотоконкурсу від Тальнівської міської ради. Тоді учасників було лише троє, тож кожен отримав подяку та пам’ятні сувеніри. Організатори зауважили: зі зростанням кількості охочих з’являться й призові місця. Проте для фотографині головним стала сама ініціатива та можливість реалізувати творчий потенціал.
На конкурс вона представила близько десяти робіт, й одну з них обрали для оформлення її вітальної подяки. Саме ця світлина має особливу історію.
«Те саме» фото
Кадр народився випадково. Повертаючись додому після сильної зливи, жінка помітила велику калюжу, у якій плавав яскраво-жовтий листок. Його чітке відображення у воді було настільки дивовижним, що пройти повз було неможливо. Напередодні вона саме написала вірш про осінь, тож світлина стала влучним візуальним продовженням поетичних рядків. Усе склалося природно й символічно, ніби сама осінь підказала сюжет.
Мальовнича Тальнівщина в об’єктиві
Улюблених місць для зйомок Люся Петрівна не виокремлює, адже переконана: уся Тальнівщина по-своєму неймовірна. Краса причаїлася повсюди. Варто лише мати кілька вільних хвилин і бажання озирнутися навколо.
Усього за двадцять метрів від її дому розкинувся ставок. Там вона часто фіксує графіку очерету та дзеркальну гладінь води. Цього року водойма ожила: тут оселилися лебеді, які раніше не гніздилися в цих краях, і навіть вивели п’ятеро пташенят. Ще одне особливе місце – Здобуток зі своїм березовим гаєм. Щоправда, через насичений графік бібліотекарка буває там переважно під час тижнів довкілля, поєднуючи прибирання території з пошуком вдалих кадрів. Вона впевнена: будь-яке дерево, краєвид, світанок чи захід сонця в кожному куточку рідного краю здатні виглядати гарно, якщо не боятися це зафіксувати.
Про фотографію без складних правил
Себе Люся Чурпіта професіоналкою не вважає. Не виставляє спеціального світла й не вибудовує складних композицій – усе відбувається природно. Там, де інші просто проходять повз, фотографині відкривається цікавий ракурс чи особлива мить. Головними інструментами для неї стають настрій і внутрішнє відчуття кадру.
Порада початківцям: помічати дрібниці
Пані Люся переконана: у повсякденні люди часто занурені у власні думки, проблеми й справи. Це все нікуди не зникає, але навіть у непрості часи важливо знаходити приводи для радості.
Її порада проста й щира: помічати дрібниці. Озиратися довкола в будь-яку пору року, радіти світанкам, милуватися заходами сонця чи знаходити красу в дощі. Саме з таких митей і народжуються світлини, що зберігають настрій і тепло.
Післяслово
Фотосвіт Люсі Чурпіти – то уважність і тиха любов до рідного краю. У її кадрах немає штучних ефектів, натомість є чесність моменту й краса, схована в деталях. Можливо, після знайомства з цією історією хтось і сам зупиниться на мить, щоб побачити більше, ніж здавалося на перший погляд.
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
