Вісті Черкащини 
Краса, що надихає, і традиції, що живуть в серцях: як майстриня з Тальнівщини навчає дітей
Ольга Собкович з Леґедзиного – чарівниця, чиї руки, як долоні землі, творять дива з природних матеріалів. Вона вміло перевтілює звичайні речі на мистецькі витвори, у яких оживають українська душа й мудрість віків. Від ніжних ляльок-мотанок, що зберігають тепло материнських рук, до міцних дідухів, котрі охороняють оселю. Кожен її виріб – маленький всесвіт, сповнений символіки та історії. Як берегиня традицій, Ольга Дмитрівна передає свої знання молодим поколінням, надихаючи їх створювати власні шедеври з льону, соломи, лози та інших дарів природи.
Вінок із сухоцвітів
У її креативних майстернях «Народна лялька», «Мальва» та «Кульбабка», де панують пахощі сіна та квітів, діти вчаться бачити красу в простоті й створювати свої перші вироби. Кожен з них – плід натхненної праці, у якій поєднуються традиції і сучасність. У Тальнівській ЗОШ І-ІІІ ступеня №2 пані Ольга активно співпрацює з багатьма колегами, зокрема з Людмилою Рябковою, учителькою технологій. Разом вони відкривають дітям світ творчості. Під їхнім керівництвом п’ятикласниці сплітали чудовий вінок, наповнений символікою й теплом.
«На заняття гуртка я принесла власноруч висушені рослини: ніжну дику гіпсофілу, пахучу шипшину та жовтогарячий звіробій, – розповідає Ольга Дмитрівна, усміхаючись. – Разом ми створили вінок, у якому природа розповіла свою неповторну історію».
Вибійка
Вихованці гуртків «Креативна майстерня «Мальва» (Леґедзинська гімназія) та «Народна лялька» (Тальнівська школа №2) в різні дні освоювали майстерні вибійки (вибиванки, мальованки, друкованиці, димки). Так називають тканину, прикрашену візерунками, що наносяться на неї за допомогою різьбленої дошки, змащеної фарбою. Ця техніка використовується для виготовлення тканин різного призначення.
Прикраси з шишок
У затишному класі, де повітря насичене ароматами клею та фарб, маленькі ручки вправно перетворюють звичайні шишки на зимові чудеса. Гуртківці «Народної ляльки», зосереджено працюючи, прикрашали шишки ніжними намистинами. Кожна з них ставала унікальною ялинковою іграшкою, що, здавалося, ось-ось розповість свою лісову історію. Під час роботи відчувається, як природа передає частинку своєї магії, а дітлахи вчаться знаходити красу навіть у найпростішому матеріалі, створюючи чудеса власноруч.
Різдвяні павучки
Минулого тижня, у затишній шкільній оселі, на порозі зими, учні 2-Б класу (керівниця Таміла Сидоренко) теж відчули магію традицій. Зустріч відбулася в музеї хліба, де вони мали честь навчитися таємниці стародавнього ремесла. Ольга Собкович провела їх до світу солом’яних чудес, щоб показати, як сплітаються Різдвяні павучки.
Малята із захопленням взялися за роботу, бережно торкаючись жовтих соломинок, щоб перетворити їх на символи затишку й злагоди. Майстриня розповіла, що павучок, як вірний оберіг, був незмінним супутником української оселі. Його підвішували під стелею, де він, ніби живий, кружляв від найменшого подиху вітру. Світло свічок чи лампи створювало танець тіней, схожих на павутину, що обвивала хату не лише гарним малюнком, а й захищала її від темних сил, зберігаючи злагоду й добробут.
Кожен етап плетіння був важливим: зволожена солома ставала м’якою та слухняною в руках маленьких майстрів. А колір її – золотистий, немов сонце в середині літа, ніби зберігав тепло рідної землі. У давнину павучки плели на кінському волосі, а тепер – на нитках і дротах, але суть залишалася незмінною: чим більше елементів, тим пишнішим і могутнішим був павук. Учителька янголяток із 2-Б Таміла Сидоренко щиро дякує пані Ользі за чудовий майстер-клас, що залишив у серцях дітей частинку магії та краси.
Про Ольгу Собкович і численні неймовірні витвори її рук можна розповідати без упину, адже кожен з них вражає своєю унікальністю, теплом і майстерністю.
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
