«Колишні керівники Тальнівського району замість того, щоб готуватись до нової реформи, думали лише про власне благополуччя»

► Депутат громади

Продовжуємо рубрику «Депутат громади». Сьогодні спілкуємося з депутатом міської ради 8-го скликання Анатолієм Яковичем Комаром.
Довідка: народився 28 серпня 1958 року в с. Гуляйка, що на Тальнівщині. Закінчив Ніжинський державний педагогічний інститут за спеціальністю «Учитель історії та суспільствознавства». 13 років працював на освітянській ниві: був директором Кобринівської школи та Тальнівської школи-інтернат. Потім працював в органах державної влади і промисловості. Зокрема, був заступником директора Тальнівського цукрового заводу. Останнє місце роботи – перший заступник голови Тальнівської районної державної адміністрації. Зараз на пенсії. Одружений, має двох дорослих синів.
Зворотній зв’язок: тел. (097)840-81-67
– Які, на Вашу думку, є труднощі перехідного періоду нової реформи децентралізації?
– Адмінреформа необхідна, але до неї потрібно було готуватись вже давно. Чиновники, які раніше очолювали район, не думали за долю людей, а дбали про власне благополуччя. На мою думку, необхідно було утворити 3-4 громади. Використати можливості залучення інвестиційних проектів, подбати за створення матеріальної бази комунальних підприємств. Наразі керівники міської ради та її відділів не використали кадрового потенціалу, наявного на даний час. Причина – належність до політичних сил, які їм не подобаються. Спеціалісти, які б могли принести користь громаді, вимушені їздити на роботу в Звенигородку, стояти на обліку в Центрі зайнятості. Наслідок – багато підрозділів міської ради очолюють люди без належної професійної підготовки та досвіду роботи. Відповідно, про який їх авторитет можна говорити?
– Як щодо старост? Чи вважаєте Ви правильним рішення обрати три старости на всі села Тальнівської громади?
– На мою думку, незважаючи на різні погляди щодо цього питання, на перехідний період реформи потрібно 1-2 роки, щоб старости були в кожному селі, або хоча б на 2-3 села. Люди занепокоєні, думають, що їх кидають напризволяще, бо вони не звикли до такого. Це дуже різкі переміни, все треба робити поступово.
– Які найболючіші питання громади, що потребують негайного вирішення, можете назвати?
– Таких питань багато. Перше – ставлення до працівників, які зайняті прибиранням доріг. Лютує епідемія, карантин, але люди працюють з порушенням всіх вимог: без респіраторів, скупчено, в пилу вручну навантажують все зметене сміття. Яка ж оплата праці – мінімалка, без різних премій та доплат. Рельєф міста, я вже не говорю про села, вимагає невідкладно вирішити питання закупівлі хоча б одної спецмашини для прибирання вулиць. Друге – робота з громадськими організаціями – профспілками, ветеранів війни і праці та іншими – пущена на самоплив. Є багато організацій, роботу яких можна привести для прикладу. Вони підтримують зв’язок з населеними пунктами, іншими організаціями та підприємствами. Але їм треба підтримка. Без неї їм працювати вкрай важко. Третє – пасажирські перевезення. Сьогодні ПрАТ «Тальнівське АТП-17137» на грані зупинки. До відома, в Звенигородці по місту працює лише один маршрут, а таких підприємств, як Тальнівське, в області збереглося лише три. Наївно думати, що обслуговувати маршрути на Вишнопіль, Чеснопіль, Лісове приїдуть із Києва чи Черкас. Чому директор АТП повинен оббивати пороги у міській раді, щоб прискорити розрахунок за пільгові перевезення? Чому міський голова чи його заступник не зустрінеться з трудовим колективом і не запитає: а як ви виживаєте, яка у вас зарплата?

Катерина КІХТЕНКО