Вісті Черкащини 
Коли ворог прийшов на нашу землю, то будемо боронити її до останнього подиху: пам’яті Героя-захисника з Тальнівщини
► Небесний легіон Тальнівщини
Ой горе тій чайці, чаєчці небозі,
Що вивела чаєняток при битій дорозі.
З народної пісні
Україна спливає кров’ю: десятки тисяч найкращих синів і доньок віддають за неї своє життя. Згорьована мама, як та чаєчка, плаче на могилі свого сина Сергія: «Синочку ж мій рідний, сину ж мій, тебе забрала проклята війна! Я вже не можу обійняти тебе руками, пригорнутися до твоїх грудей, але щодня огортаю тебе своєю молитвою».
Білоус Сергій Миколайович народився 3 лютого 1981р. в с. Корсунка Тальнівського району Черкаської області. Тато Микола Кузьмович Білоус – знаний на Тальнівщині футболіст, інструктор зі спорту, учитель фізкультури. Мама Ірина Андріївна працювала кухарем та дояркою.
Дитячі, юнацькі й молоді роки Сергій провів у рідному селі. Змалку дотримувався здорового способу життя. «Підтримуй міцність тіла, щоб зберегти міцність духу», – навчав батько. Неповну середню освіту хлопець здобув у Корсунській загальноосвітній школі I-II ступенів.
– Допитливий Сергійко все хотів знати, гарно навчався, займався спортом, – розповідає мама, – особливо любив футбол.
За словами ровесників та односельців, Герой вирізнявся мудрістю, старанністю і метким розумом, ніколи й нікого не підводив. Головне – був справжнім другом: чуйним і відповідальним, добросердним і товариським, щирим та добросовісним.
– З-поміж ровесників Сергій виділявся гарною пам’яттю, надзвичайно розвиненим почуттям любові до родини, до природи, – каже адміністратор Білоус Тетяна Петрівна. – З таким захопленням розповідав про рідний край, що за його словами сміливо можна книжку писати.
Після закінчення дев’ятирічки юнак навчався в Тальянківському аграрному технікумі, де отримав кваліфікацію зоотехніка. Працював за фахом спочатку в місцевому колгоспі, а після його розпаювання трудився на різних роботах. Скільки всього переробили його золоті руки!
У 2000 році Сергія призвали до лав Збройних Сил України. Проходячи службу, він чесно й сумлінно виконував свій військовий обов’язок. Демобілізувавшись, працював у місцевому господарстві. Юнак у своєму житті здолав багато випробувань, але ніколи не скаржився. У 2000 році раптово пішов у засвіти його батько. Увесь тягар відповідальності за сім’ю ліг на Сергієві плечі. Хлопець безмежно любив й оберігав маму, підтримував її як морально, так і матеріально, став надійною опорою молодшому братові Володимиру. У 2003 році Сергій Білоус одружився. Через рік у молодят народилася донька Наталія.
Коли росія анексувала Крим і почала захоплення Донеччини та Луганщини, молодий чоловік пішов до військкомату, щоб боронити рідну країну. З 12 березня 2015 року по 20 квітня 2016 воював у зоні проведення АТО.
24 лютого 2022 року стало початком повномасштабного вторгнення росії в Україну. «Ми не міняли свої прапори, не рвали чужих. Нам не потрібна війна. Та коли ворог прийшов на нашу землю, то будемо боронити її до останнього подиху», – сказав Сергій мамі. 5 березня 2022 року він призваний до батальйону «Донбас», де служив кулеметником другої штурмової роти. Життя в бліндажах та окопах – зовсім не мед, але Воїн ніколи не скаржився. Загинув 13 квітня 2022 року в м. Мар’їнка на Донеччині.
20 квітня 2022 року у вечірніх сутінках Тальнівська громада на колінах зустріла свого загиблого захисника Сергія Білоуса. У сумі схилили голови мешканці Тального, друзі, рідні, колеги та просто знайомі, пригадуючи доброго, веселого, сильного чоловіка. Весняними духмяними пахощами, ранніми квітами та сльозами болю пролягла остання дорога до дому того, хто так боровся за право жити на вільній землі.
21 квітня Звитяжця поховали в рідному селі Корсунка. Герої не вмирають, доки їх пам’ятають! Світла і вічна пам’ять захиснику України!
– Я впевнений: усе, що брат любив і за що боровся, з ним не померло, – каже Володимир. – Воно продовжує жити. Усі пам’ятають про Сергія. Мені здається, що це чудово.
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
Читайте також: «Золотий хрест» та відзнаку за штурмові дії отримав морський піхотинець з Тальнівщини
