Вісті Черкащини Коли слово сильніше за кулю: військовий з Тального видав другу збірку віршів
«Тальнівщина в іменах»
На передовій, серед буденності війни та тяжких випробувань, не кожен знайде місце для творчості. Проте для 34-річного Миколи Солов’я, військового з Тальнівщини, поезія стала не лише можливістю висловлювати свої почуття, а й способом осмислення реальності. Його історія – це приклад того, як навіть у найважчі часи можна зберегти душевну чутливість і створювати щось прекрасне. До військової справи Микола займався ремонтом побутової техніки та працював у промисловому магазині. Має дружину та синочка. У 2022 році чоловік, не зважаючи ні на що, взяв до рук зброю та пішов захищати найцінніше – рідних та незалежність своєї держави. Зараз проходить службу в Сумській області. До війни писав вірші, нещодавно видав свою другу збірку поезій під назвою «Транскрипція днів».
Ще в юності Микола робив перші спроби пера, але серйозно почав писати після строкової служби в армії. Тоді, на поезію його надихнули мальовничі краєвиди річки Дніпро в Черкасах, зокрема парк «Сосновий бір». Він згадує, як безтурботна осінь юності стала поштовхом для народження перших рядків.
У довоєнні роки його вірші були здебільшого про кохання. «Тоді переважала любовна лірика», – зізнається Микола. Проте війна змінила усе. Після початку повномасштабного вторгнення громадянська тематика стала основною у його творчості. «Війна стала каталізатором моєї творчості», – зазначає поет. Тепер у його віршах відчувається біль, рефлексії над подіями, але разом із цим – глибокий сенс життя.
Микола пішов добровольцем до лав ЗСУ, і це стало важливим переломом як у житті, так і в поезії. «Писання віршів на війні – це як абстрагування від цієї самої війни», – розповідає чоловік. Для нього творчість – це момент перепочинку, можливість залишатися собою навіть у жорстоких умовах.
Свої вірші Микола не планує наперед – вони приходять спонтанно, коли є вільна хвилина і натхнення. «Поезія, як хороше вино, має час дозріти», – говорить поет із усмішкою.
На сьогодні Микола має дві видані збірки: «Проклята совість» і «Транскрипція днів». Перша з’явилася маленьким тиражем, а друга – зовсім недавно. Попри війну, він не відчував великих труднощів у підготовці збірок: «Схематика збірки вже була готова у моїй голові», – каже Микола. Найскладніше, за його словами, було знайти відповідальне видавництво.
Його вірші викликають позитивні відгуки, як серед побратимів, так і серед цивільних. Особливу підтримку Микола отримує від своєї родини – дружини та синочка. У збірках є вірші, присвячені їм.
Коли запитуєш, що означає для нього бути поетом і воїном, Микола відповідає просто, але глибоко: «Це як пам’ять народу про ці криваві дні війни».
Його поезія – це не просто римовані рядки, а свідчення епохи, яка змінює кожного з нас. У кожному слові відчувається біль за Україну, надія на Перемогу та любов до життя.
Видавництво «GROTTI», завдяки якому книга побачила світ зазначає:
«Поет на війні. Це вже наша реальність. Почуйте, почитайте його вірші з окопів, його хроніку божевільних днів, уловіть його світогляд, відчуйте його римовані рядки про любов, про ненависть, про віру, про несправедливість, про самопожертву… Ця книга варта уваги якнайширшої аудиторії.
Дякуємо автору за захист, за творчість, дякуємо за найкоротші відповіді на правки редактора, або просто плюсики, ми чекали на них і хвилювалися, коли їх довго не було, дякуємо за все. Пишаємось співпрацею з такою талановитою людиною. Щиро радимо – зайдіть на сторінку (@mikolasolovej995), поцікавтеся цією збіркою, автору точно є чим поділитися зі своїм читачем».
Історія Миколи Солов’я – це приклад того, як навіть у найтемніші часи мистецтво здатне дарувати світло:
*****
Місто,
Яке переживе цю війну,
Ніколи не забуде імлисту мряку фальшивих новин,
Марних втеч від реалій подалі в пітьму,
В терекони гільйотин.
Де повітря, важке, як зіниці вранці, немов не спав,
Де повітря, просякнуте тривогою тиші далеких горизонтів,
А земля ледь багряна й холодна ,як чавунний сплав,
Його не зігріти парою чобіт, ба, навіть,
Якщо їх буде сотні.
Місто,
Яке переживе цю війну,
Буде спочатку мовчати, як мовчать мерці
Зберігаючи таємницю, ховаючи вину
В кавовій гущі і ранковому сні
Місто,
Яке переживе цю війну,
Ще довго буде загоювати в підвалах свої рани,
І що кожна смерть, як і кожна любов має свою ціну
Особливо, коли тебе чекають…
І за спинами спини
– попереду хрест на шиї, і молоко пари,
Спокій опановує, у кожного свій Єрусалим.
Зникає страх, й життя набуває іншої барви,
Тому коли віддаєш усе заради єдиної мети,
Перестаєш бути злим.
Місто,
Яке не забуде, що таке війна,
Буде здригатись від звуків салюту, від шуму машин
Місто, назавжди запам’ятає всі імена
Що віддали життя
За його мирний
Плин.
*****
Якби те літо, та навіки.
Якби той сон, та у життя
Я б цілував твої повіки
Я рахував всі миті дня
Але кохати треба вміти
Якщо ховав, якщо страждав,
Якщо навчився все терпіти
Якщо кохав, якщо кохав.
Якби те море, та у гори
Якби ті зорі, та у очі
Я б цілував твої оскоми
Я б колихав тебе щоночі.
Але кохати треба вміти
Якщо літав, якщо не знав
Якщо навчився шепотіти
Якщо кохав, якщо кохав.
Якби тебе у моє все
Якби тобі усі ті дні
Я б цілував твоє лице
Я був би солею в сльозі.
Але кохати треба вміти
Якщо торкав, якщо ридав
Якщо за милю вмієш гріти
Якщо кохав, якщо кохав. Автор: Микола Соловей
Підготувала: Анна ДРАГУН
