Вісті Черкащини 
Колодка замість млинця: як у Кобринівській гімназії парубків «карали» за довге неодруження
Поки соцмережі майорять світлинами стосів млинців, учні Кобринівської гімназії на Тальнівщині взялися за качалки та дерев’яні колодки. Тут вирішили гучно й автентично відродити Колодія – свято, про яке в радянські часи українців змусили забути, підмінивши його чужою «масляною». Дев’ятикласники під керівництвом директорки Юлії Мантули не лише вивчали історію, а й на власному досвіді перевірили, як це викуповувати солодку волю, якщо за рік так і не встиг заслати старостів.
Сир замість м’яса: чому на столах не було жодного млинця
У Кобринівській гімназії вирішили розставити крапки над «і»: традиційна українська. В останній тиждень перед Великим постом діє заборона на м’ясне, натомість на столах панують молочні страви. В українській традиції цей час присвячений не стільки частуванням, скільки духовному й тілесному переходу до посту, де головною стравою завжди були вареники з сиром.
«Ми вивчили історію та зрозуміли, що наші пращури святкували Колодія з варениками й сирними стравами, – розповідає директорка й учителька трудового навчання Юлія Мантула. – Тому на столах у дітей були сирники, налисники та запечені яблука із сиром. Ці страви вони принесли з дому. А вареники ми вже ліпили гуртом прямо на місці».
У понеділок народилася, у вівторок хрестилася
Головним героєм свята стала не солом’яна лялька, а дерев’яна колодка. Саме навколо неї дев’ятикласники відтворили давній обряд «карання» хлопців, які за рік так і не наважилися створити сім’ю. За традицією, таким «нерішучим» до рук прив’язували колодку. Позбутися «сорому» можна було лише відкупом: дівчата отримували натомість намисто, хустки або солодощі. Так, через жарти та сміх, підлітки пізнавали ритуали, які десятиліттями намагалися стерти з нашої пам’яті.
Забуті ритми й спалення символу зими
Окрім кулінарних тонкощів, гімназисти опановували обрядову частину: вивчали народні танці й пісні, що супроводжували «життя» Колодки. Через ці скарби учні прагнули відтворити автентичну атмосферу гулянь, де кожен рух мав прадавнє значення.
«Діти досліджували, які танці виконували наші предки під час цього святкування, які пісні співали та як розгорталося саме дійство, – зазначає пані Юлія. – А наприкінці тижня, за традицією, наставав час для вогню – символічного спалювання зими. Це прощання з холодами та темрявою, що відкриває шлях весняному теплу».
Від Андрія до Вертепу: коли виховання стає життям
Для гімназії такі заходи – один з пріоритетів виховної роботи. Навіть під час повномасштабного вторгнення тут не відмовляються від свого: проводять Вертепи замість типових «новорічних вогників», святкують Андрія з калитою та влаштовують великі родинні заходи на Великдень.
До організації свята Колодія згуртувалася вся громада. Керівниця місцевого клубу Анна Нечипоренко допомогла з автентичним вбранням, аби кожен дев’ятикласник відчув себе частиною живої історії. Батьки ж подбали про святкове частування, передавши до столу домашні наїдки.
Мрія про головне пробудження
Хоча ідея святкування Колодія виникла спонтанно, вона згуртувала клас міцніше за будь-які виховні години. Учні та педагоги разом поринули в атмосферу відродження, проте за народними танцями й піснями відчувалася спільна для всіх думка.
«Сьогодні в нас одне бажання – Перемога, – каже Юлія Мантула. – Ми чекаємо тієї весни, коли нарешті настане справжнє пробудження й мир. Зичу кожному душевного спокою та незламної віри в те, що Україна розквітне».
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
