«Колектив у нас дружний, хороший, і лісничий – добрий чоловік, господар»

Новорічні та різдвяні свята уже на порозі. Не обходяться вони без ялинки. Більшість із нас звикли прикрашати оселі живими лісовими красунями. Щоб побачити, де їх вирощують і як готують на продаж, ми завітали до Потаського лісництва, що на Тальнівщині.

Потаське лісництво – це одне із 7 лісництв Державного підприємства «Уманський лісгосп». Уже 4 роки лісничим у Поташі працює 53-річний Ігор Крилов, відтоді у лісництві – помітний прогрес.

Сам Ігор Борисович родом з Монастирищенського району, з Цибульова. Понад 30 років працює в Уманському лісгоспі. Починав із робочого на нижньому складі, згодом став майстром лісу Маньківського лісництва. На той час закінчив Національний аграрний університет (нині університет біоресурсів і природокористування). Працював помічником лісничого, інженером лісгоспу, потім лісничим Жашківського лісництва, і нині очолює Потаське.

У розпорядженні лісництва – 6 тис. гектарів лісу на території Тальнівського району, окрім його східної та північно-східної частин. Урочище Потаська дача, Кругляк, Сотників ліс, урочища Парк, Зарудня, Довжик, Малий Шаласький ліс – ці добре відомі нам насадження належать до лісового фонду Потаського лісництва. Під його охороною також перебувають декілька об’єктів природно-заповідного фонду: заповідні урочища Стінка, Берези, Діброва Дубковецького, Тальнівський парк, Синюський заказник, насадження сосни Веймутової, кримської, одинокі дерева бука, софори.

-Переважна більшість наших лісів – мішані насадження. Хоча є й чисті, в основному – це сосняк. Із дерев переважає дуб, хоча чистих дубових гаїв, як на Звенигородщині, у нас немає, – розповідає помічник лісничого Олександр Бенедь, коли в п’ятницю вранці приїжджаємо до них в контору. -У нас такий тип лісорослинних умов та ґрунтів, що чисті насадження зустрічаються рідше.

У лісах живе багато різних звірів та птахів. За регуляцію їх чисельності відповідає приватне мисливське господарство «Потаське», яким керує Віталій Запорожець. Єгері розводять у вольєрах лані, козулі, оленів благородних, завезли диких кабанів, популяцію яких було зменшено минулого року у зв’язку із загрозою розповсюдження африканської чуми.

-Останнім часом розвелося скільки козуль, що починають вже нам завдавати шкоди: пошкоджують лісові культури дуба. Козуля заходить на рядок і увесь до кінця «стриже». Тоді деревце не формує стовбур, а кущем росте. Тому доводиться обробляти кожен саджанець хімічним препаратом, що масткий, як глина, і не дає згризти верхню бруньку, – повідує лісничий.-Водиться також у лісах сила-силенна зайців та лисів, можуть заходити й вовки з Кіровоградщини та Смілянщини, з Тясминських боліт. Що для вовка 60 кілометрів? – додає Крилов.

Піклуватися про пташине царство допомагають лісникам учні Мошурівської школи, на базі якої створено шкільне лісництво. Щороку вони розвішують гнізда, шпаківні, які власноруч виготовляють. Крім того, школярів залучають до збору насіння дуба, ясена, липи, яке навесні висадять у власному лісорозсаднику.

-Не менше тонни жолудя ми збираємо щороку, – розповідає Ігор Борисович. – Саме зараз закладаємо його на зберігання, попередньо обробивши хімічним препаратом, у спеціальну яму, пересипаючи піском. Цими дубами ми засаджуємо зруби і заліснюємо ті території, які виділяє нам районна рада під створення нових лісових насаджень.

Виростити дерево з насінини – треба затратити чимало часу й багато зусиль. Кожен саджанець у Потаському лісництві з любов’ю доглядають 10-ро жінок лісокультурної бригади на чолі з Любов’ю Качур. «Щоб виростити півтораметрове дерево, треба 6 років, – кажуть у лісництві. – За цей час його тільки обсапати треба разів 20. Інколи доводиться й техніку залучати, бо людському ресурсу не під силу».

Техніки у Потаському лісництві достатньо: 2 лісовози, 9 тракторів, з них – 3 гусеничних, 2 легкових автомобілі. Штат господарства – 50 чоловік з урахуванням лісників. Їх у Потаському лісництві – 11, стільки ж обходів. Є бухгалтер, 2 майстри лісозаготівлі, помічник лісничого.

На території лісництва діє цех переробки деревини. А це – ще 30 робочих місць на договірних умовах з підприємцем. 27-річна Оксана Кришталь, майстриня цеху, показує виробництво. Тут працює 13 чоловік та жінок, виготовляють меблеву заготовку та паркетну дошку, яку експортують та продають на вітчизняних ринках. – Мені тут дуже подобається, колектив у нас дружний, хороший, і лісничий – добрий чоловік, справжній господар, – каже молода дівчина і поспіхом повертається в цех, бо у двір заїхала фура, яку завантажуватимуть лісом-кругляком.

Усі лісосіки та вирубка лісу здійснюються за планами, які доводить лісникам ВО «Укрдержліспроект». – Кожну лісосіку аналізують за площею, за віком, за породами, розраховують запас деревини. Якщо дуб рубаємо у 120-130 років, то граб – у 60. Йде довгострокове виробництво, – розповідає лісничий. – На місці лісосіки висаджуємо молоді саджанці. Нам доведено план основних видів рубок: освітлення, прорідження, прочистки, прохідні і суцільні рубки. Розписано, скільки гектарів, скільки кубів вирубки маємо здійснювати.

-9-10 тис. кубометрів лісу рубають щороку в Потаському лісництві Уманського лісгоспу, починаючи з 1932 року, часу створення господарства, і ще не вирубали й не вирубають. Адже дерева насаджуються, це безперервний процес, – додає Бенедь.

Є у Поташі в лісництві і своя пасіка, поля, що засівають сільськогосподарськими культурами. У теплиці та парнику вирощують живці туї, ялівцю, самшиту, троянд з подальшою висадкою в лісорозсадник. Ними не лише озеленюють власну територію, а й реалізують населенню.

А ще тут створюють до 0,5 га шкілок ялини, а це близько 1000 новорічних красунь. Свіжозрізані деревця після маркування пластиковими бирками або самоклейними етикетками, що містять індивідуальний номер та відповідний йому штрих-код, заноситься до єдиної системи електронного обліку деревини. Перевірити походження купленої ялинки можна на сайті https://open.ukrforest.com.

Отож, хто хоче справжню лісову красуню, поспішіть у Потаське лісництво. Детальну інформацію можна дізнатися за телефоном (04731) 9-05-41.

Ліна ЯЛОВСЬКА