Кав’ярня в Тальному попри війну залишається приємним місцем зустрічей

Розмова з власником тальнівської кав’ярні

Практично з перших днів війни кав’ярня у центрі Тального не припиняла свою роботу. За цей час вона стала своєрідним культурним хабом міста. Відверто кажучи, наші журналісти там також полюбляють записати інтерв’ю з цікавим співрозмовником – у чудовій атмосфері за чашкою ароматної кави. Тут люди зустрічаються, діляться тривогами, знаходять спокій та відчуття того, що життя продовжується.
– У нас спочатку не було розуміння, чи працювати взагалі і як працювати при повітряних тривогах, – розповідає власник закладу Сергій Майчук. – Але треба віддати належне нашій команді. Яна, Юля, Андрій, Артем, Вадим, Іван – ви молодці. Їм доводиться працювати в складних умовах і з шаленим напливом відвідувачів. До вечора вони ледь тримаються на ногах, але ніколи не плачуться. Бо розуміють, що кожен, хто робить свою справу, волонтерить чи фінансово допомагає армії – наближає нашу Перемогу.
– В роботі вашого закладу, як і в роботі та житті кожного українця, відбулися зміни. Як вдається налагодити поставки, забезпечити безперебійну роботу?
– Так, у нас змінилося меню, ми змінили кавові зерна на 100% «арабіку», встановили новітню систему фільтрації води, коригуємо графік та ще безліч речей, які мають покращити якість обслуговування. Щодо поставок, то в період воєнного стану, виникло ряд проблем. Але нам вдалося їх вирішити. Спочатку я сам возив все з Черкас, допомагала сестра Наталя. Наразі маршрути так і не відновилися, але ми налаштували свою логістику і, як на мене, все вчасно поставляємо.

– Знаю, що ваша родина перебуває за кордоном, як переживаєте розлуку?
– Коли вони в безпеці, я можу з чистою совістю віддатися праці і приносити користь країні в своїй сфері, проте слів описати, як це не бачити дітей, я не знайду. Просто внутрішній біль. Лише думка, що ось-ось весь цей жах закінчиться, дозволяє тримати себе в руках.
– Не можу не запитати про благодійність. Чим допомагаєте і кому?
– Мене останнім часом часто запитують про благодійність. Я завжди дотримуюсь правила, що добрі справи люблять тишу, тому не афішую ці процеси. Скажу лише, що з усіх проєктів товаром та коштами вдалося допомогти тероборонам різних міст Черкащини, волонтерським організаціям і не тільки, на суму більше 200 тисяч гривень. Але суть наразі не в сумах, а в розумінні, що ЗСУ – це наше майбутнє і кожна можливість їм допомогти – це вклад у Перемогу!
Користуючись нагодою, я хотів би перепросити всіх містян та гостей нашої кав’ярні за черги, які зараз часто бувають. Повірте, ми прагнемо робити все швидко та якісно і цей баланс для нас дуже важливий. Окремо прошу не паркуватися на автобусній зупинці біля кав’ярні. Поважайте один одного та норми поведінки в цивілізованому європейському суспільстві.
Все буде Україна!

Ліна ЯЛОВСЬКА