Ірина Хрол з Тального – про секрети машинної вишивки

«Я взагалі люблю вишивати вручну, але це так загайно»

У власній майстерні з промовистою назвою «Вузлик», який знаходиться на базарі в центрі Тального, що на Черкащині, кілька років поспіль займається ремонтом одягу тальнівчанка Ірина Хрол. Хоч сама бухгалтер, економіст за освітою, та присвятила себе ця приємна молода жіночка справі, яку любить найбільше. «У мене бабуся все життя шила і мене привчала. Потім і я захотіла, мені сподобалося, почала шити. Спочатку тюлі, штори, потім пішла на курси крою», – розповідає. Іру ми застали за роботою, працювала за швейною машинкою. На полицях поруч – одяг, на стінах – котушки різнокольорових ниток, вишиті по фото портрет Ейнштейна, Петропавлівський храм, мультяшні герої, на столі – ще одна швейна машинка та оверлок. Скажемо відразу, що до Іри нас привели її чудові набори для хрещення, з рушників та зайченят, яскраві тематичні дуети з подушок, які трапилися нам у соцмережі «Фейсбук». Вони були вишиті гладдю. Справжньою несподіванкою стало те, що усі стібки, насправді, виконані не вручну – строчить їх розумна машинка (жінка придбала її близько 2-х років тому).

– Я хотіла просто машинку дуже вишивальну, я взагалі люблю вишивати вручну, але це так загайно. Купила. Дивилася в Інтернеті, що вишивають, і пробувала сама. Зараз сорочки вишиваю, почали фотопортрети вишивати, замок вишили, храм наш, – ділиться Іра і береться показувати роботи. Усі вони – результат копіткої роботи. Хоч машинка вишиває, по суті, сама, потрібно лише колір нитки змінювати, щораз заправляти іншу, та до самого процесу вишивання треба ретельно підготуватися: розробити на комп’ютері дизайн, перевести зображення у формат вишивки за допомогою спеціальної програми, перемістити його на флешку – і тільки тоді можна братися до роботи.
– Чоловік в мене цим займається, – пояснює Іра, заправляючи нитку. Вона з задоволенням погодилася показати диво-машинку в роботі, вишиватиме балеринку, що закладена програмою. – Він робить дизайн, бо все це через комп’ютер. Він програміст у мене. До ниточок, голочок не мав ніколи ніякого відношення. Почав допомагати, тепер він знає про цю машинку більше, ніж я, – сміється.
Поки машинка відшивала зображення балеринки, ми роздивлялися зайців, які і привели нас до Іри Хрол. Із блискучими довгими вухами, м’якенькі на дотик (з велюру чи то махри), вони рядком вишикувалися на одній із полиць. Іра тим часом розповідала, що вишивати тепер може і на готовому одязі, хоч це займає більше часу, оскільки його спершу треба розпороти, а потім позашивати назад. Каже, що мріє про іншу машинку, що працює відразу кількома нитками: «Я хочу «Вишивалочку», вона зразу йде на 5-7 ниточок, тобто мені не треба по одній витягувати, морочитися. Тоді можна вишивати сорочки, плаття. Вона, звичайно, коштує не дуже мало, але я про неї так мрію, надіюся, що колись куплю».
Ми розмовляли всього кілька хвилин. Цього часу вистачило, аби машинка відстрочила зображення. Залишилось тільки обрізати лишні нитки. А гарно ж як! Балерина вийшла неймовірна!

Ольга ОСІЯНЕНКО