Вісті Черкащини Художник з Тальнівщини розписує гільзи й допомагає ЗСУ
У Кобриновому, що на Тальнівщині, триває благодійна лотерея на користь захисників. Про неї розповіла організаторка Лариса Погоріла. «Зібрані кошти використаємо на підтримку ЗСУ. Зокрема, на придбання медикаментів, мішків, парафіну для виготовлення окопних свічок, овочів для сухих борщів тощо», – зазначила вона.
Призи для лотереї – 2 мистецьки розписані гільзи – надав місцевий художник Федір з козацьким прізвищем Нагнибіда. Масляними фарбами розписував їх місяць – день у день. Сьогоднішня наша розповідь про нього – художника, музику, талановиту людину, шановану всіма односельцями.
Федір Вікторович Нагнибіда народився в грізному 1942 році в селі Кобринове на Тальнівщині у селянській родині. Тут минули дитячі та юнацькі роки. Закінчив місцеву загальноосвітню школу. Згодом заочно навчався в московському університеті мистецтв. Музика – друге покликання чоловіка. Усе своє життя грає на баяні для себе, для родини, для душі. Жителі Тальнівщини часто запрошували його грати на весіллях.
За словами митця, кожному наймиліша та земля, на якій народився. Найзатишніше небо, під склепінням якого зростав і мужнів. Найдухмяніше повітря, котре вдихав змалечку. Тальнівська земля – колиска й купіль Федора Нагнибіди. Можливо, саме тому назавжди оселився в Гуляйці. Звичайне малесеньке село для нього гарне й привабливе. Ставочки. Ліс на видноколі, у якому господарює всяке птаство. Садові й польові квіти. Усюди тиша й погідне небо.
Хтось і не бачить, і не чує цієї мовчазної поезії, але не Федір Вікторович. Він завжди любив малювати й усе довкола бачив у барвистих картинах.
«Їх у мене відразу розбирають. Мої картини прикрашають чи не кожну кобринівську хату. І в тальнівчан, і вдома в мене трохи є, – говорить художник, а потім із жалем додає: – Бачите, зараз мало хто мистецтвом цікавиться. Новий світ. Нове бачення. Колись виставляв свої роботи в Кобринівській школі. У Тальному на День міста. Запрошували тоді. Тепер не хочуть. Однак руки не опускаю. Шукаю щось нове, потрібне людям. Співпрацюю з волонтерами – розписую гільзи для збору коштів на потреби ЗСУ. Це ідея Лариси Погорілої. Хай дівчата продають у Фейсбуці. Нині працюю над четвертою, але не останньою. На ній дівчинка-сирота дивиться на небо, а мама виглядає з-поза хмар. Серце рветься з розпуки. Скільки таких українських діточок осиротіло! Скільки матерів уже віддали сирій землі своїх кровиночок! А скільки ще поляже в цій страшній війні, Боже мій! Однак тримаймося купи й горнімося один до одного, бо поодинці нас зламають. Будьмо сильними й міцними! Разом до перемоги!»
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
