Хто бореться із бур’янами на стадіоні у Тальному?

«Тут навіть страшно відпочивати та займатися спортом»

Великий стадіон у Тальному, що в лісопарку, приваблює не лише спортсменів, а й решту тальнівчан та гостей міста. Оскільки знаходиться він посеред лісу, користується популярністю. Тут можуть відпочивати, а також проводити футбольні матчі, освітні заходи та тренуватися. Проте під час нещодавнього відвідування стадіон нас неприємно вразив, адже високі зарослі та бур’яни були по всій території. Тут кожному не те, що неприємно, а навіть страшно відпочивати та займатися спортом.
Цікаво, чому єдиним великим стадіоном у місті не опікується міська влада? Адже відділ освіти, молоді та спорту неодноразово проводить на ньому заходи. Наприклад, останнім був «Всесвітній біг заради гармонії в Україні». Вже тоді (23 червня) бур’янець був чималенький, а зараз і поготів.

Щоправда, за коси та рукавички уже взялися місцеві футболісти, щоб власноруч прибрати площадку для тренувань. Вчергове доказуючи, що футболу у місті все ж таки бути. Натомість міська влада вкотре умиває руки від організації допомоги в облагородженні цієї території. Звичайно, навіщо напружуватися, якщо тим, кому більше треба, або ті, хто більш відповідальний, наведуть лад швидше.
Такою ж була ситуація і минулого року, пригадує тренер з футболу Федір Каплюченко. Тоді ж він організував батьків та дітей на суботник, адже стадіон також стояв у бур’янах:
– Минулого року також долучився тренер з карате Сергій Ігорович Стеценко. Побачивши, що ми робимо, теж організував своїх дітей, бо вони там займалися карате. Зараз стадіон заріс, бо в нас була відпустка. А з 1 серпня знову включаємося в роботу – будемо все косити і підтримувати у чистоті. Ось днями покосили запасне поле і починаємо косити центральне. Просто не вистачає робочої сили. Це дуже складно, схоже до того, ніби робити ремонт на орендованій квартирі. Ми його обкошуємо, але не володіємо цією територією.
Там є один лаборант, який сам не встигає з об’ємом роботи. Ми вже дуже давно просили, щоб міська рада виділила туди хоча б одного чи два працівники, які були б закріпленні за стадіоном, або стадіон передати на комунальну власність громади. Словом, наш футбольний клуб працює і старається, але нам потрібна допомога. Ми готові до об’єднання, – сказав Федір Каплюченко.

Запитуємо про цю ситуацію Андрія Андрющенка, директора Тальнівського будівельно-економічного коледжу, на балансі якого нині перебуває стадіон:
– Стадіон – це територія коледжу. Ми прибираємо своїми силами. Дуже допомагають спонсори, ФК «Тальне». Зараз футбольні матчі не проводяться, а в коледжі – канікули, майже всі працівники у відпустці. Тому зараз така пауза виникла, а у серпні починаємо обкошувати і прибирати.
Ми не раз говорили з міськрадою на рахунок стадіону. Проте вони готові співпрацювати, допомагати в утриманні стадіону лише тоді, коли стадіон буде їхнім. Тому від міської ради якихось пропозицій по утриманню стадіону чи по якійсь допомозі поки що нам не надходили. Ми завжди відкриті. Говорили не один раз, щоб запустити спільний проєкт. Потрібно ж і поливати той газон, бо він влітку висихає. Можуть бути різні варіанти допомоги: якщо не співфінансування, то співдогляду.

Андрій Миколайович зауважує, що на стадіоні проводять заняття з фізичного виховання для дітей із коледжу та ліцею. Також тут відбуваються всі міські заходи та заходи громади. Він стверджує, що завжди раді приймати гостей, проте жодної копійки за оренду стадіону не беруть.
Також Андрющенко повідомляє:
– Ми не маємо можливості передати стадіон на баланс до міськради, бо це все є власністю Міністерства освіти. Ми у цьому випадку лише балансоутримувачі і не більше.
Звертаємося з цією проблемою до міського голови Василя Сідька. Запитуємо, чому «візитна картка» здорового способу життя Тальнівської громади не під її опікою?
– Стадіон належить до Уманського національного університету садівництва. Проте ми б хотіли його взяти на свій баланс. Ми не можемо поки що виділяти туди бюджетні кошти, бо це не наша територія. А якщо буде наше, то будемо робити ремонт. У нас є такі наміри, – каже Василь Петрович.

Тож бачимо, що проблема така існує і коли вона буде вирішена – залишається під знаком запитання. Так, міська рада завжди має відповіді, а до роботи їй – зась. Звичайно, якщо нині все місто потопає у бур’янах, то що ж можна говорити про ту територію, яка фактично їй не належить?

Ольга МОСКАЛЕНКО