«Хочу, щоб діти виростали в мирній Україні»: пам’яті Олега Почапського з Тального

► Небесний легіон Тальнівщини

Олег Почапський у січні минулого року під час мобілізації був прийнятий на військову службу. У мирному житті здобув професію будівельника. Виконуючи бойове завдання, загинув на Донеччині. Іншого шляху, окрім захисту країни, коли на неї напав ворог, для себе навіть не розглядав, розповіла «Новому Дзвонові» Олена Почапська, донька бійця. Вони з братиком Давидом вчаться жити без тата й хочуть, щоб про нього пам’ятали якомога довше.

Олег Ігорович Почапський народився 10 березня 1981 року в столиці Грузії – Тбілісі. У 1993 році родина змушена була втікати від війни, розв’язаної російським напасником. Олег навчався в Тальнівській школі №1, опісля здобув професію будівельника в Тальнівському будівельно-економічному коледжі.

«Тато був творчою людиною. Любив музику, майстерно грав на гітарі й гарно співав, вправно малював, набивав татуювання. Пам’ятаю, у Тальнівському лісопарку тато зображав стенд. Я, затамувавши подих, спостерігала за його роботою. Малював і виводив літери доволі професійно, відчував фарби, гру тіней, розбирався в колористиці. Тато – самоук, сам не знав, звідки в нього з’явилися всі ці мистецькі навички. Я перейняла від нього схильність до музики й тяжіння до пензля. Тато з радістю мене навчав тому, що вмів сам, і підтримував мене на шляху до мистецтва».

Військовий шлях Олега Почапського розпочався в кінці дев’яностих, коли проходив військову службу в десантно-штурмових військах Збройних Сил України. Звитяжець зневажав несправедливість, понад усе шанував волелюбність українського народу. Тому вже 16 вересня 2014 року добровільно став на захист державної цілісності України. Вважав: це обов’язок кожного чоловіка, як мінімум того, який досяг повноліття й має повноваження взяти до рук зброю. Олег Ігорович служив у батальйоні «Черкаси» до 2017 року. Нагороджений відзнаками «За участь в антитерористичній операції» й «За оборону Волновахи».

«У моїй школі, дізнавшись, що тато брав участь в АТО, влаштували для нього та його побратимів свято. Щоб подякувати їм і підтримати воїнів, діти намалювали листівки, декламували вірші, співали пісні».

Олег Почапський 22 січня 2023 року під час мобілізації був прийнятий на військову службу. «Якогось вечора тато зателефонував і сказав: «Я йду обороняти нашу землю й вас від страшного життя, хочу, щоб виростали в мирній Україні». Казав, що хоче потрапити до своїх хлопців, з якими обороняв Україну з 2014 по 2017 роки. Спочатку проходив підготовку в Тальнівській територіальній обороні. Потім, коли виникла необхідність, ми купували каремати, спальні мішки й турнікети. Я відчувала: тато готується до відправлення на фронт. Коли їхав до місця призначення, ми постійно розмовляли. Він згадував кумедні пригоди, що траплялися в моєму й братовому дитинстві, казав, що дуже нас любить».

Олег Почапський служив старшим солдатом 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького. «Щойно з’являлася можливість, тато виходив з нами на зв’язок, надсилав фото й відео, стверджував, що в нього все добре. Одного дня серце, мабуть, звістило йому лихо, бо сказав: «Мене привезуть наступним». Я злякалася. Востаннє ми з татом спілкувалися в переддень його загибелі».

Старший солдат Олег Почапський загинув під час ворожого обстрілу 22 березня 2023 року поблизу населеного пункту Міньківка Донецької області. «Писали, що отримав осколкові поранення, несумісні з життям. Ми дуже вдячні, що тата привезли додому і ми змогли його поховати».

Через чотири дні Олег Почапський знайшов свій останній спочинок на Алеї Слави в Тальному. Рідні, друзі, побратими й небайдужі містяни, які прийшли попрощатися з військовим, зустріли його живим коридором. Зі слів Оленки, тато вчив дітей бути сильними, гідно зносити всі нещастя й нікого не боятися. Так, незважаючи на втрату чоловіка й батька, вони з мамою й намагаються жити.

Редакція газети «Новий Дзвін» висловлює глибокі співчуття рідним Олега Ігоровича: мамі Марині Василівні, брату Іванові, дружині Оксані Миколаївні, дітям Олені й Давидові.

Наталія ГОЛОВЕЦЬКА

Читайте також: Мешканець Звенигородщини за зимовий сезон виготовив понад 25 буржуйок для ЗСУ