«Хай наші котики знають, що ми їх любимо»: у Тальному волонтерка готує випічку для ЗСУ

З початком повномасштабної війни кожен воює на своєму фронті. Хтось зі зброєю в руках обороняє нашу країну на передовій, інші в тилу турбуються про те, щоб захисники, незважаючи на життя в окопах, відчували тепло й комфорт, споживали смачну їжу. Чи не в кожному населеному пункті України господині готують борщі, голубці, каші, налисники, котлети, зрази, ліплять вареники, випікають різноманітні смаколики. Газетярі «Нового Дзвону» зустрілися з Інною Бойко – тальнівською Берегинею, яка випікає для «котиків» з фронту усякі ласощі.

Жінка закінчила два училища: Уманське кооперативне й Білоцерківське педагогічне. За освітою – педагог і кухар. Улюблене заняття Інни Яківни – кухарство.

–Готую випічку часто й з насолодою, – каже вона. – Це заспокоює мою душу. Коли працюю з тістом, то забуваю про всі тривоги. Випробовую нові рецепти. Печу кекси, торти, пиріжки з м’ясом, субпродуктами, солодкими начинками й іншу смачну всячину.

Своїми ласощами майстриня тішила родину, друзів, знайомих, відвідувачів кав’ярні «Маркіз», яку свого часу разом з чоловіком відкрила в місті.

З початком повномасштабної війни сім’я Бойків почали допомагати військовим, переселенцям, жителям прифронтових територій.

–Допомагаємо, як можемо, – кажуть вони.

Інна Яківна розповідає, що з перших днів війни у їх будинку почали плести маскувальні сітки. Працювали племінники, друзі, долучалися зовсім незнайомі люди. Алла Фещенко приносила рибальські сітки, підлітки – готові смужки тканини, й «павучки» бралися за роботу.

–Коли з Київщини приїхала моя мама, то ми взялися за випікання ласощів для військових, біженців, мешканців прифронтових територій, благодійних ярмарків, – каже кондитерка й додає: – Наша справа – то крапля в морі.

Борошно й інші продукти для випікання жінка використовує свої. Тепер не відмовляється й від того, що люди приносять, бо ж розуміє: роблять це від щирого серця. Усі працюють на перемогу. Племінник Інни Бойко служить на передовій, біля Авдіївки, воював у Бахмуті. Розповідає рідним, що годують нормально. І все ж коли волонтери привозять домашню їжу, хлопці радіють неймовірно. Це значить, що про них піклуються, про них не забули. Окрім того, дріжджові вироби – булочки солодкі й несолодкі, пиріжки, печиво – поживні й добре транспортуються.

–Хай наші котики знають, що ми їх любимо, каже пані Інна.

Наталія ГОЛОВЕЦЬКА