Головне завдання кожного українця – любити, берегти і збагачувати материнське слово

Щороку 21 лютого увесь світ відзначає Міжнародний день рідної мови. Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь, вітаючи українців з цим святом у 2023 році, зауважив, що «за українську мову, національну ідентичність та право бути господарями на своїй землі гинуть кращі сини та доньки країни».

Напередодні цього важливого свята ми поспілкувалися з філологинями Тальнівської санаторної школи – директором Людмилою Постоловською та Ларисою Кучережко.

«Люблю працювати з дітьми, знаходити нові методи роботи, – каже Людмила Іванівна, – адже спілкування зі школярами наснажує, продовжує молодість, дарує натхнення. Викладати українську мову – справа відповідальна».

Побутує думка, що вона – одна з наймилозвучніших та наймелодійніших мов світу. Ці визначальні й характерні особливості пояснюються структурою й гнучкістю української мови.

«Питання щодо милозвучності моєї рідної мови для мене навіть ніколи не поставало. Вона ллється для мене, неначе пісня, як ота колискова, яку матусі співають своїм діточкам: «Котику сіренький, котику біленький, котку волохатий, не ходи по хаті…». Мелодія мови звучала й звучить з уст багатьох українців. Згадую свого дідуся, який розповідав про все на світі, а в оповідь так слушно вплітав прислів’я, приказки або ж фразеологізми. Не втомлююся милуватися мелодійним словом: вечорниці, завійниця, заграва, кохання, купіль, легіт, літепло, любисток, любка, лялечка, манівці, митець, млосний, осоння, просвіток, рівнина, слушний…», – каже Лариса Кучережко.

Новий правопис, прийнятий у 2019 році, викликав у когось здивування, у когось нерозуміння, а хтось прийняв зміни із захватом. Так чи інакше, але він наробив чимало галасу й нікого не залишив байдужим. Тож сьогодні, коли Правопис набрав чинності, а у 2025 році випускники стикнуться із завданнями з української мови саме за ним, потрібно активно вживати новації у своєму мовленні.

Учительки санаторної школи розповіли про деякі з них і пояснили, що вони пов’язані не лише з милозвучністю, а й з логікою. Зокрема, багатьох людей обурюють фемінітиви – позначення професій жіночої статі: учитель – учителька, лікар – лікарка.

«Вони завжди існували в мові, але застосовувались не до всіх професій. Найкраще, коли в мові все органічне: граф – графиня, пан – пані, кравець – кравчиня, продавець – продавчиня. У новому Правописі чітко прописано, які суфікси ми використовуємо для творення фемінітивів. Хочу наголосити читачам: в усьому має бути міра, не завжди треба утворювати нове окреме слово на позначення професії. Якщо треба підкреслити стать, то кажемо так: пані мер, пані посол», – пояснила Людмила Постоловська.

Лариса Кучережко доводить, що деякі новації спростили вивчення правопису. Прибрано декілька фактичних винятків. Слово «священник» тепер пишемо з двома буквами н, як і в інших словах зі бігом однакових приголосних на межі кореня й суфікса: змінний, письменник, родинний.

Слово «пів» тепер пишеться або окремо, або разом, звертаючи увагу на його значення в кожному конкретному випадку. Якщо пів з наступним іменником у формі називного відмінка становить єдине поняття й не виражає значення половини, то пишемо разом: піваркуш, північ, півзахист, півмісяць, півострів. В усіх інших випадках слово «пів» на позначення половина пишемо окремо: пів відра, пів Тального, пів ящика.

Під час розмови Людмила Постоловська й Лариса Кучережко пояснили лише дещицю з тих змін, що увійшли до нового Правопису й звернулися до читачів: «Любіть, шануйте і дбайте про мову – генетичний код нашої нації. Бо вони «вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову».

Наталія ГОЛОВЕЦЬКА

Читайте також: Мав за честь представляти Україну: Ігор Новицький про свою участь у Глобальному форумі продовольства та сільського господарства