''Головне — стати на ноги й триматися на плаву''

45-річний тальнівець Олександр Горбач розповів, як з учителя трудового навчання став успішним підприємцем – виробником меблів.

-Навчати дітей – це прекрасно, бо з часом бачиш результат своєї праці. Працював вчителем фізики та трудового навчання, був класним керівником. Вже скільки часу пройшло, а я спілкуюся зі своїми випускниками, підтримую зв’язки. Значить, є результат моє праці, – посміхаючись, розповідає Олександр.

Коли навчався в інституті, підробляв, мріяв відкрити власну справу. Тому після освіти вчителя вступає на заочне відділення економічного факультету для того, щоб успішно вести бізнес. У цей час відкриває невеликий цех з обробітку деревини по вулиці Пролетарській (нині Свободи) у Тальному.

-Я знаю, як починається малий бізнес. Головне — стати на ноги й триматися на плаву, – згадує підприємець. – А було не просто. Та згодом цех почав приносити прибутки і я подумав про розширення виробництва. У 2001 році придбав частину приміщення колишньої сільгосптехніки, відкрив магазин «Гарант» і потихеньку створив деревообробне підприємство з виготовлення меблів. У цеху, який ми облаштували, до цього займалися ремонтом тракторів. Тому переробили приміщення під себе, поставили пилораму та почали розпилювати деревину, продавати пиломатеріали, – каже Горбач.

Нині це одне з успішних деревообробних підприємств у регіоні, виготовляє майже увесь асортимент меблів з натуральної деревини: спальні, кухні, вітальні, шафи, столи, стільці, дитячі гарнітури, а також двері, вікна, паркетну дошку. Також налагоджено виробництво дерев’яних євровікон з двокамерними склопакетами. Таке вікно якісніше від пластикового, й звісно, дорожче. Сам брусок, з якого його роблять, проходить 21 операцію лише на фрезерувальному станку. Взагалі весь процес виробництва вимагає великої уваги, умінь та навичок. Усі ці риси притаманні керівникові підприємства Олександру Горбачу, хоча сам він уже давно не працює за станком, а лише керує підприємством.

-Раніше більше працювали на Київ, тепер Умань, Тальне, Звенигородка та інші міста. Якщо тоді можна було з’їздити у столицю, щоб зробити заміри, то зараз набагато складніше: транспортні витрати важче покрити. А до того низька купівельна спроможність населення. Дуже багато моїх товаришів, що займалися деревообробкою, позакривалися та поїхали закордон. Кличуть мене, мовляв, тут більше можливостей. Та я не маю такого настрою, адже патріот: де пуп закопаний, там хочу жити й працювати, – розповідає Олександр, демонструє комп’ютерне управління двома надсучасними сушильними камерами. – Поки їх не було, доводилося закупляти готову сировину, зараз замовляємо круглий ліс, його розпилюємо, сушимо – не довіряємо нікому. Якщо дошка не правильно підготовлена, то у виробі з’являться тріщини, недоліки, – наголошує чоловік.

Далі йдемо цехами підприємства й керівник захоплено розповідає про весь процес, який починається з моменту, коли дизайнери приймають замовлення, малюють проект. Тоді передають майстру виробництва і виготовляють замовлення. Дуже часто люди приносять фото з інтернету й просять виготовити таке ж. Меблі, зроблені у Тальному, впевнено виходять на європейський ринок, бо відрізняються високою якістю за порівняно невисоку ціну .

Олександр Горбач одружений, має двох дітей: донька закінчує медичний університет, майбутній педіатр та син-випускник. Гриша поки що не визначився з майбутньою професією, батько старається не тиснути, бо розуміє, як це важливо у житті кожної людини знайти свою стежку. Згадує своє, як малим бігав у рідній Яблунівці (на Чернігівщині) до сусіда-столяра навчитися обробляти деревину.

Ліна ЯЛОВСЬКА