Вісті Черкащини Голос Тальнівського музею історії: жінка, яка зачаровує словом
Що робить екскурсію незабутньою? Цікаві факти? Звісно. Атмосфера? Безперечно. Але найголовніше – людина, яка веде за собою. У Тальнівському музеї історії є гідеса, яка, розповідаючи, зачаровує, надихає й переносить відвідувачів у давнину. Її розповіді про історію рідного краю хочеться слухати знову й знову. І коли звучить ім’я – Ольга Миколаївна Приходько – стає зрозуміло: це голос, що змушує оживати минуле.
Вона народилася в Тальному в 1968 році та навчалася в середній школі №1. Після її закінчення, ще під час літніх канікул, вирішила працювати вихователькою в дитячому садку «Золотий ключик». І саме там, на цьому важливому життєвому етапі, і знайшла своє покликання. Педагогічну освіту здобула в Уманському училищі імені Тараса Шевченка. З того часу Ольжин шлях був невід’ємно пов’язаний з вихованням молодших поколінь. Вийшла заміж, народила доньку Анастасію. Тепер вона щаслива бабуся Даринки, студентки Одеського національного медичного університету, та п’ятикласника Данилка.
На роботу до Тальнівського музею історії Ольгу Миколаївну покликала його директорка Світлана Проценко. І та з радістю погодилася, адже це була можливість поєднати своє покликання з любов’ю до рідного краю та його історії.
«Посада екскурсовода – це шанс працювати з новими людьми, відкривати для себе нове, – каже вона з усмішкою. – Це постійний саморозвиток. Я багато читаю, щоб здобути ще більше знань про наше місто, про Тальнівський край».
Ольга Приходько із задоволенням працює як з дорослими, так і з дітьми, знаходячи підхід до кожного. Особливу увагу приділяє тим, хто потребує більше підтримки та розуміння. На її майстер-класах діти виготовляють ангелочків, обереги, листівки «Привіт з Тального», валентинки для батьків та багато інших цікавих саморобок, у які вкладають свою творчість і старання.
2019 рік став для пані екскурсовода роком багатьох важливих, «перших» подій. 17 жовтня вона приймала експонат – щотижневе ілюстроване видання 1885–1886 років «Паломник», яке передала до фондів музею Тамара Скалозуб. 29 листопада була ведучою виставки «Полотне диво України – вишитий рушник». 28 грудня провела майстер-клас, де разом з дітками готувала різдвяне печиво. А в березні написала свою публікацію на сторінці музею у Facebook про вугільні прасочки.
Нині в закладі готують виставку, присвячену Тальнівському майоліковому заводу. Жителі громади охоче діляться цінними експонатами: старими фотографіями, газетами зі статтями про підприємство, глечиками, горнятками, макітрами, тарілками різних розмірів і навіть ситами. Серед тих, хто долучився до виставки, — Фросина Пономаренко, Тамара Гаюн, Галина Проценко, Валентина Атаханова, Ніна Канішевська, подружжя Цвіліховських та багато інших, хто зберігає пам’ять про важливу частину історії нашого краю.
Ольга Миколаївна з теплотою і вдячністю говорить про Світлану Євгеніївну Проценко: «Вона справжній стимул для нас усіх. Без неї цей заклад не був би таким, яким є. Наша директорка — справжній двигун поступу, що рухає нас уперед. Без неї я б не змогла реалізувати себе так, як це стало можливим тут».
Наша героїня – енергійна жінка, яка завжди знаходить час для фітнесу, адже вірить, що здоров’я і сила тіла — це запорука гарного настрою та внутрішньої гармонії. Вона обожнює різноманітні тренування, які заряджають її енергією на весь день. Відвідування спортзалу для неї стало важливою частиною життя, що приносить радість і відчуття досягнення.
А ще пані Ольга – хористка Петропавлівського храму ПЦУ. Кожна репетиція, кожна служба – можливість для неї зануритися в атмосферу спокою та умиротвореності, відчути єдність з іншими вірянами. Під склепінням собору звучать спільні молитви, що сплітаються в мелодії, які дарують їй сили для нових звершень.
Пані екскурсовод щиро віддається своїй справі, наповнюючи кожен день новими зустрічами, знаннями й натхненням. Її серце належить рідному краю. Її розповіді – то не лише історія, а й живі чуття, що дозволяють кожному відчути себе частиною великої та важливої спадщини.
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
