Герої не вмирають, а тримають небо над Україною

Небесна Сотня воїнів
Христа
З мечем Архістратига
Михаїла,
З молитвою за волю на
устах
У вічність із Майдану
відлетіла.
Тетяна Домашенко
20 лютого 2014 року – найкривавіший день в історії незалежної Української держави. Відкриті джерела стверджують, що цього дня в середмісті столиці загинуло 48 учасників Революції Гідності. Їх разом з іншими 54 загиблими та смертельно пораненими учасниками мирних протестів упродовж зими 2013–2014 років і 5 активістами Майдану, які загинули навесні 2014 року, назвали Героями Небесної Сотні. Ці люди різні за віком, статтю, освітою, релігійними й політичними переконаннями. Найстаршому – Іванові Наконечному – тоді виповнилося 82 роки, а наймолодшому – Назарові Войтовичу – лише 17.
Героїв Небесної Сотні об’єднала мрія – жити в демократичній європейській країні, бути господарями на своїй святій землі. Студенти першими в один з листопадових вечорів зібралися в середмісті Києва, щоб висловити незгоду з позицією тодішнього президента. Янукович цілеспрямовано здавав росії національні інтереси України, обравши російський, а не європейський шлях розвитку держави. Бійці підрозділу «Беркут» жорстоко побили молодь: до лікарень потрапили десятки людей.
Першим загинув Сергій Нігоян, охоронець Майдану. Його вбили близько шостої години ранку 22 січня 2014 року. Юнак отримав три вогнепальних поранення свинцевою картеччю в шию, голову та груди під час подій біля стадіону «Динамо» на вулиці Грушевського у місті Києві.
Олександр Бадера, Сергій Байдовський, В’ячеслав Веремій, Устим Голоднюк, Максим Горошишин, Едуард Гриневич, Андрій Дигдалович, Микола Дзявульський, Андрій Жаловага, Володимир Жеребний, Богдан Ільків, Давид Кіпіані, Анатолій Корнєєв, Володимир Мельничук, Василь Мойсей, Іван Пантелєєв, Микола Паньків, наш земляк Юрій Паращук, Віктор Прохорчук, Ігор Ткачук, Роман Точин, Олег Ушневич, Андрій Цепун, Володимир Чаплінський, Йосип Шилинг… Це неповний список Героїв Майдану, які загинули 20 лютого 2014 року.

Устимові Голоднюку, жителю міста Збараж, що на Тернопільщині, на той час ледь виповнилося 19. Тільки-но дізнався про побиття студентів, одразу виїхав до Києва. За кілька днів побили беркутівці. Лікарі наклали 12 швів. Устим повернувся додому, а за тиждень знов поїхав на Майдан. Рятуючи побратима-протестувальника, дістав поранення снайперською кулею. Згодом помер у готелі «Україна». 20 лютого Устим домовився об 11 годині зустрітися з батьком, але не дожив. Упізнаючи тіло сина, Володимир Голоднюк сказав: «Я не знаю, чи має Янукович стояти переді мною на колінах, але знаю точно: він має сидіти перед міжнародним трибуналом за те, що зробив з моєю країною і моїм сином».
Держава не забула тих, хто поліг у січні й лютому 2014 року. Усім надано звання Героя України, засновано орден Героїв Небесної Сотні. Імена тих, хто в ті холодні осінньо-зимові дні й ночі пішли під кулі, залишаться в пам’яті людей. Принаймні тих, хто вважає себе українцем не лише за паспортом, а й за духом і свідомістю, хто прагне жити в демократичній вільній Україні.

Наталія ГОЛОВЕЦЬКА

Читайте також: Мав за честь представляти Україну: Ігор Новицький про свою участь у Глобальному форумі продовольства та сільського господарства