Вісті Черкащини Футболіст з Тальнівщини грає у вищій лізі
► Відомі земляки
Роман Гончаренко родом із Тальнівщини, народився та виріс у Поташі, а нині проживає та працює у Рівному. Каже, ще з малого був упевнений, що стане професійним футболістом. Тому рішуче йшов до своєї цілі. Хоча, як зауважує, у селі його частенько запитували: «Що той футбол тобі дасть?», мовляв, несерйозна то справа. Та це не хвилювало хлопця, він наполегливо займався тим, що йому подобалося.
– Я з дитинства грав у футбол. Просто інших цікавіших занять у селі для мене не було, тому більше душа лягла до футболу. У дитинстві ми могли ганяти м’яча скрізь: чи на стадіоні, чи просто поблизу домівки, – розповідає Роман Олександрович.
Після 9-того класу Гончаренко вступив до Уманського гуманітарно-педагогічного коледжу на факультет фізичного виховання, а потім отримав ступінь магістра в Уманському державному педагогічному університеті. Роман щиро вірив у свої можливості та наполегливо розвивав спортивний талант. Каже, як такого наставника по життю не мав, надіявся тільки на себе, на власні сили.
– Я завжди говорив собі, якщо хочу чогось досягти, то потрібно щось робити для цього. Спочатку виступав за різні команди на рівні аматорів, а в 20 років підписав свій перший професійний контракт з командою першої ліги «Черкаський Дніпро». Так і став професійним гравцем. За 8 років професійної кар’єри я змінив 4 клуби. «Верес» – моя 5-а команда, в яку я потрапив майже три роки тому, – ділиться своїм кар’єрним ростом Роман Олександрович.
У професійній кар’єрі – це перша ліга України, кубок України і вища ліга – футболіст зіграв приблизно 150 матчів. У теперішній футбольній команді Роман Олександрович грає на позиції центрального захисника під номером 8. Тому, як зауважує, мало забиває голів. М’яч від Романа Гончаренка у ворота супротивників потрапляв 11 разів.
Наш співрозмовник має дуже бурхливе життя. Кожного дня активні тренування, підготовка до футбольних матчів. Тож, каже, з таким насиченим графіком навідує своє рідне село зрідка – це може бути два рази на рік. Натомість рідні та односельці постійно спостерігають за його спортивними досягненнями. Дивляться матчі, підтримують особисто у соціальних мережах та пишаються своїм земляком. Гордяться тим, що він власними силами та наполегливістю досягнув великих успіхів. Це радує футболіста, додає йому ще більше впевненості та запалу.
Наполеглива праця Романа увінчалася успіхом. Він є срібним призером Першої ліги 2016 р., чемпіоном першої ліги України, а також має звання майстра спорту України.
За словами футболіста, весь свій вільний час намагається постійно проводити з найріднішими – дружиною Тетяною та маленьким синочком Даміром. Адже, як наголошує Роман, коли починається підготовка до чемпіонату (збори), то він може не бути вдома місяць-півтора. Для нього це дуже важко, бо син росте, тому не хотілося б пропускати перші досягнення малюка.
– Моя сім’я – це найбільша підтримка для мене. Після програшних чи виграшних матчів вони завжди поруч. Вірять в мене і підбадьорюють. Я дуже вдячний їм за це. Їх підтримка для мене – дуже важлива, – наголошує футболіст.
Розповідає, що ФК «Верес» у Рівному – популярна команда, має багато фанів. І дуже приємно, що після кожного матчу до нього підходять вболівальники, просять сфотографуватися на пам’ять або поставити автограф.
Ольга МОСКАЛЕНКО
