Вісті Черкащини 
Фронт дитинства: як мати військового будує безпечне середовище для дітей Тальнівщини
Жінка, яка береже дитинство
Таїсія Іванівна Блюма – інженерка з охорони праці та фахівчиня з питань цивільного захисту. Спокійна й незламна опора, на якій тримається безпека освітніх закладів у Тальнівській громаді. Коли лунає сирена, саме вона знає, як діяти. Робота пані Таїсії – не лише інструкції, евакуації й укриття. Це також про щоденну турботу, уважність і розуміння. Про дітей, яких вона вважає головними роботодавцями. Про вчителів, яким надає підтримку. Про матерів, що довіряють їй найдорожче.
«Я мрію, щоб усі діти України знову могли безпечно ходити до школи й садочка. Ми маємо будувати країну, де безпека означає не лише наявність укриттів, а й турботу, довіру та любов одне до одного», – говорить фахівчиня.
22 роки – з любов’ю до кожної дитини
До початку війни вона понад два десятиліття керувала закладом дошкільної освіти «Сонечко». Тоді здавалося, що серйозних труднощів не було, адже працювали в злагодженому трикутнику: садочок, школа й щебеневий завод. Підтримка надходила з усіх боків – і від місцевого підприємства, і від міської ради. Таїсія Іванівна сама була депутаткою, тому добре розуміла, що таке справжня відповідальність.
«Мені було важливо, щоб малята зранку бігли до садочка з радістю. А ще – щоб батьки були спокійні, знаючи, що їхні діти в надійних руках», – згадує вона з теплотою.
Війна. Перехід на інший фронт
Коли почалась повномасштабна війна, світ Таїсії Блюми перевернувся. Її син пішов служити добровольцем, а вона залишилася в запіллі. Із сотнями дітей, десятками закладів і величезною відповідальністю: зробити так, щоб кожна школа й садочок стали місцями навчання та маленькими фортецями безпеки.
До фахівчині звернулося Управління освіти Черкаської ОДА. Її документація з цивільного захисту була єдиною правильно оформленою. Тож їй довірили найскладніше – навчати інших, як діяти у надзвичайних ситуаціях, як рятувати дітей, організовувати евакуацію та з нічого будувати укриття.
Коли інструкція – про життя
«Цивільний захист – це не паперова справа, у якій усвідомлюєш: від твоєї поради, методички, навіть однієї зустрічі може залежати чиєсь життя», – говорить Таїсія Іванівна.
Разом з командою вона проводить тренування, семінари, зустрічі з рятувальниками, поліцією та методистами. Кожен рух, кожен сигнал, кожна реакція відпрацьовані до автоматизму.
І коли лунає сирена, а діти спокійно йдуть в укриття, без паніки, інженерка знає: її робота має сенс.
Робота без вихідних. Думки – без відпочинку
Пані Таїсія працює без відпусток і святкових вихідних, бо «це не на часі». Удень – перевірки, зустрічі, консультації. Уночі – тривожні думки про сина.
«Робота – це порятунок. Коли зайнята, то легше не зламатися. А ще – люди: колеги, друзі, родина. Підтримка – це сила й віра в перемогу. Вона обов’язково буде», – ділиться фахівчиня.
Жінка, яка тримає тил
В’яже маскувальні сітки, допомагає коштами, бере участь у благодійних заходах. Не зупиняється. Бо знає: тільки в єдності – сила. І в тилу також потрібні солдати.
Фронт Таїсії Іванівни – це дитинство. Вона не дозволяє війні вкрасти у дітей ні жодного дня навчання, ні відчуття захищеності.
Материнське серце й незламна віра
«Мій син на війні, бо розуміє: якщо не ми, то хто? А я – на своїй варті, бо діти мають жити в безпеці», – говорить жінка.
Її слова прості, як хліб. Але в них – титанічна глибина. Бо поки є такі люди, як вона, країна стоїть.
І наближається день, коли діти знову підуть до школи не в укриття, а на урок. І Таїсія Блюма – одна з тих, кому ми завдячуватимемо цим днем.
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
