Директорка однієї із шкіл Тальнівщини впевнена, що сільського вчителя мотивує не заробітна плата

Для Марії Михайлівни Назаренко, директорки та вчительки зарубіжної літератури ЗОШ І-ІІІ ступенів села Лісове на Черкащині, основним пріоритетом роботи є: опановувати нове, пізнавати, створювати сприятливі умови для всіх учасників навчально-виховного процесу.
Скільки себе пам’ятає, завжди мріяла бути вчителем. Навчалась в Київському педагогічному інституті ім. Горького (нині Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова). Мрія її не зрадила: вона стала педагогом. Прийшовши до школи, з головою поринула у роботу. Працювала старшою піонервожатою, заступником з виховної роботи, вчителювала. Промайнуло швидко 43 роки з тих пір, як переступила поріг школи вчителем, і 21 із них – як керівником. Все життя Марія Михайлівна віддала школі, плекаючи покоління за поколінням. Без шкільних буднів та дитячого щебету не уявляє свого життя.
– Чим для мене є школа? Це моє життя й натхнення. Кожен учень – частинка душі, – каже. – Як приходжу вранці, одразу з порога вигукую: «Здрастуй, школо!», потім іду на перевірку в їдальню, до кочегара, а тоді на урок. В цьому році я вже і заяву писала, і оголосила колективу, що не буду працювати, щоб хтось молодший ішов. Казала, що всю базу залишу, допоможу і буду підказувати, та й мені вже важко через вік, але всі дружно просили і я залишилася. Я не уявляю, як буду сидіти на пенсії, все одно буду ходити до школи. Видно, Богом так мені дано.

Протягом роботи на посаді жінка показала себе не тільки умілим педагогом, а й здібним адміністратором та організатором. За її ініціативи почали впроваджуватись сучасні форми організації навчально-виховного процесу, збережено і удосконалено шкільні традиції.
– З того часу, як я стала директором, відбулось дуже багато змін. Окрім того, що вдалося змінити естетичний вигляд навчального закладу, покращити матеріально-технічну базу, за що найбільше дякую спонсорам, особливо Михайлу Глийовому, я старалась проводити більше педрад, нарад, відкритих уроків. Наша школа входила в десятку найкращих на Тальнівщині. Діти активно почали займатись спортом і до цього часу ми велику увагу приділяємо спорту і здоров’ю. Наші вихованці отримували призові місця на рівні району та області. Нині у школі працює 16 талановитих, розумних, досвідчених педагогів, які навчають 69 учнів. Коли я прийшла на роботу, в нашому навчальному закладі було 170 дітей, а система освіти кардинально відрізнялась від сучасної. Часи змінюються – змінюються і діти, і їхні батьки. Старі методи викладання зараз не ефективні – те, що колись було змістовне і цікаве, зараз інколи навіть смішне. Для того, аби випустити сучасну дитину, яка буде готова до життя та зможе застосувати здобуті знання, нам, педагогам, треба йти в ногу з часом – самовдосконалюватись і навчатись новому. Ми впроваджуємо нові ідеї, наприклад, вчителі запрошують один одного на свої уроки та залюбки діляться своїми методами викладання навчальних предметів. Але варто сказати, що якість освіти залежить не лише від вчителя, це також наполеглива праця учня і батьків, які виховують ставлення дитини до навчання і школи, відповідальність і працелюбність. З батьками в нас добре налагоджена співпраця.
Марія Михайлівна каже, що бути директором – це справа не з легких. Треба дійсно бути і менеджером, оскільки діяльність вимагає управлінських аспектів, коли повинен знати всі проблеми і шукати можливості та шляхи їх вирішення, і психологом, і аматором, і артистом.
– За всі роки моєї роботи не було жодної конфліктної ситуації в колективі, завжди вирішували все в дружній атмосфері. І з учнями так само – вони сміливо заходять до мене в кабінет, – каже директорка.
Сьогодні школі в нових умовах потрібен передусім вмотивований вчитель. За словами Марії Михайлівни, сільського вчителя не так мотивує заробітна плата, як збереження школи. «Вчителі добре розуміють, що треба працювати на всі 100, а то й 120 відсотків, щоб зберегти навчальний заклад і, тим самим, робочі місця. Дітей в селі стає все менше, молодь виїжджає, тому ми всіма силами стараємось вдосконалюватись, аби зберегти те, що є, – каже жінка. – Хочу висловити подяку від себе та педагогічного колективу начальнику відділу освіти, молоді та спорту Тальнівської міської ради Раїсі Михайлівні Карман за розуміння та тісну співпрацю, з таким керівником працювати легко і просто.
В школі Марія Михайлівна – мудрий і толерантний керівник, а вдома – любляча дружина, турботлива мати двох синів, ласкава бабуся трьох внуків і двох правнуків. А ще прекрасна господиня, яка захоплюється вирощуванням квітів. В її дворі їх дуже багато, і кожна із них – цариця своєї пори року: навесні були проліски, тюльпани, нарциси, влітку квітнули троянди, петунії, лілії, а їм на зміну прийшли фарби осені – хризантеми, айстри тощо.

Катерина КІХТЕНКО