Дві однакові посади – різний підхід до справи!

На що тільки не була схожа сесія Тальнівської райради останніми роками під керівництвом очільниці району Валентини Любомської. Не вистачало лише попкорну, валеріани та витримки, аби споглядати і цирк, і театр, і батл, і реаліті-шоу, і 4-годинні нудні теревені з листочка, набраного клерками часів Керенського, і публічні погрози від чиновниці прямо у сесійному залі. Мабуть, якби не було з чим порівняти, сприйняла таке сесійне дійство як належне. Але минулої п’ятниці мене, як головного редактора газети «Новий Дзвін», запросили відвідати сесію Звенигородської райради, що і розставила усі крапки над «і». у моїй розповіді. По-перше, підіймаючись сходами до сесійного залу Звенигородської райради, здивувалась, адже почула звуки скрипки та фортепіано. Жінки-музики своєю мелодією запрошували усіх присутніх на сесію. У залі чисто, вишукано. Не капає вода зі стелі, яку довелось нам з операторкою ловити навесні у Тальнівському сесійному залі. По-друге, 31 сесійне питання розглянули за 2 години під керівництвом голови Звенигородської райради Володимира Кучера. І що головне, у залі все було чітко, визначено і за планом.

За спостереженням, голова райради там користується непідкупним авторитетом серед присутніх. Вже за лаштунками запитую, у чому ж секрет такої налагодженої роботи на сесії. На що чую відповідь: «Тому що обговорюємо, дискутуємо, вирішуємо все на комісіях, президії. А сесія у нас проходить мирно і спокійно». Що ж спостерігаю у Тальному на сесії, яку проводить Любомська: «того не знаю, там не була, доопрацюємо – забули, треба було дати давно по зубах, вам не місце серед нормальних людей». Цифри через раз наводить вірні, але не забуває нагадати усім, що то не її повноваження, мовляв, як не Києва, то точно – Черкас. На Тальнівщині верхівка влади полюбляє когорту прихвоснів, яким надає усілякі преференції, допомагає у вирішенні питань, навзаєм отримує підтримку від них.

На Звенигородщині перед головою усі рівні. Це навіть помічаю на сесії райради. По-третє, була приємна і відчутна повага голови райради Володимира Кучера до сільгоспвиробників, депутатів райради, які коштами допомагають вирішити проблемні питання у районі. Зі слів голови: «Честь і хвала таким! Дякую!». Що чую у нас на сесії Тальнівської райради, а нічогісінько! У нас у цьому плані повне ігнорування. Голова добрих справ не помічає, або не бажає помічати. Минулої п’ятниці на сесії Звенигородської райради вітали з професійним святом працівників сільського господарства. Частували усіх присутніх короваєм, слухали пісні та щирі побажання трудівникам. У вівторок й на Тальнівщині вітали сільгоспрацівників. Коли на сцену місцевого будинку культури запросили ветеранів, колишніх керівників колгоспів, щоб вручити коровай на рушникові, до мікрофона підійшов сивочолий чоловік – колишній голова колгоспу у селі Зеленьків. Свій коровай він передав привселюдно зі сцени районному керівництву в особі Валентини Любомської, що закриває ФАП у його рідному селі, залишаючи тих самих ветеранів: механізаторів, доярок і свинарок без елементарного медичного обслуговування у селі. Це був крик душі Анатолія Кравчука, який також очолював Тальнівський район, правда у минулому. Він пообіцяв, якщо до 1 грудня ФАП у селі не відкриють, то сесія районної ради проходитиме на центральній площі міста. Із залу його дружно підтримали. Отакі-от привітання. Самої ж Любомської на святі не було, такі заходи, головиха вочевидь відвідувати не бажає. При усій повазі до працівників сільського господарства, перша особа у районі не вважала за потрібне бути присутньою на цьому святі, як і на багатьох інших. Після сесії Звенигородської райради я розмовляла з Володимиром Кучером, власне головою районної ради. У нього є гарна співпраця із нардепами, є бачення того, що найперше потрібно вирішувати у районі, є ідеї і конкретні кроки, які потрібно зробити для того, аби зберегти ФАПи, навіть у найменших селах району, є плани, яким чином залучити інвесторів на Звенигородщину, є успіхи в оптимізації навчальних закладів, є підтримка серед населення та депутатів. У Любомської теж, вочевидь, є бачення та ідеї, але вони спрямовані чомусь не на користь Тальнівщини. Коли у районі побудували підприємство із кількома мільйонними інвестиціями, головиха ні разу не побувала на ньому, навіть словом не обмовилась, коли підприємці закупили у лікарню обладнання на майже 2 мільйони гривень, Любомська, теж проігнорувала, заявивши, що допомога нічого не значить, бо їй треба податки наперед, вона ж краще знається на тому, куди їх спрямувати. Коли у селах проходили сільські збори с т о с о в н о оптимізації шкіл, головихи чомусь на них не було. Коли запитували за ремонти доріг, головиха відповідала, що це не її повноваження, але коли у Лоташевому полагодили місточок чи залатали ямку десь у селі, Любомська тут як тут, та ще й з фотоапаратом, аби наробити знімків для соцмереж. Коли ж хотіли дізнатися, чому у сільські школи везуть продукти харчування за такими «скаженими» цінами, головиха покивала маківкою і теж питання кануло у воду. Я маю надію, що у нас все зміниться, що голова райради Валентина Любомська, замість погроз пресі, професійної бездіяльності, розпочне переймати досвід у колег і втілювати його на Тальнівщині.

Анна ДРАГУН

На Тальнівщині голова райради Валентина Любомська погрожувала журналісту фізичною розправою