Вісті Черкащини «Дожниця» з Тального – зоря, що співає в серці України
Коли над українським полем вечірня зоря Дожниця вперше запалює свій вогник, здається, що й сама земля на хвильку завмирає, прислухаючись до її світла. Так у листопаді 2004 року, у тиші одного з невеликих українських міст, народилося жіноче тріо «Дожниця». Ім’я, яке підібрали для колективу Микола Вовк і Вадим Мицик, узяте з глибин давньої міфології. Можливо, між цими двома велетами культури відбувся такий діалог:
– Може, «Вечірня пісня»? – запропонував Микола.
– Ні, – усміхнувся Вадим. – Хай буде «Дожниця». Бо як перша зоря над полем, так і ці голоси – перші та найтепліші.
Дебютний виступ тріо відбувся в лютому 2005-го на вечорі українського романсу. А вже у травні 2009 року колектив здобув почесне звання «народний». З 2017 року, коли керівницею стала Лідія Тицькун, «Дожниця» зазвучала по-новому, але зберегла те саме тепло, яке учасниці плекають з першого дня.
Голоси, що зливаються в єдиний потік
Сопрано Тетяни Вовк – дзвінке та ясне, наче жайвір над ранковим полем. Контральто Людмили Костенко – глибоке й тепле, мов гомін річки під вечір. А альт Лідії Тицькун – той місток, що з’єднує два береги й тримає пісенний потік у досконалій гармонії. Вони знайомі давно. Лідія зустріла Тетяну ще в 1991 році, а голос Людмили вперше почула в шкільних стінах у 1992-му. Голоси цих жінок – справжній дарунок від Всевишнього, упізнавані серед сотень інших. І коли вони співають разом, це вже не музика, а єдиний подих трьох обдарувань.
За словами пані Лідії, бути на чолі колективу – то як тримати в руках ніжну й водночас важку пташину, аби не злякати й не впустити її. Тут потрібні не лише вміння й досвід, а й серце, що чує кожного. Їй цю ношу довірили – значить, повірили, поклали в долоні теплий вогник довіри.
«Проте я не сама йду цією дорогою. Поруч – мої посестри, що завжди підставлять плече, і допомога Миколи Вовка й Анатолія Довганя, чииї голоси тепер звучить лише в спогадах, але настанови живуть у кожному нашому кроці, – каже жінка. – Щиро дякую мудрим наставникам за поради й уроки, що, мов стигле колосся, лягає в пам’ять. Не знаю, чи народить ще колись Тальнівщина таких унікальних музикантів…»
Пісня – як пам’ять і молитва
У репертуарі тріо «Дожниця» понад 46 творів, 16 з яких звучать акапельно, чисто й сокровенно. Тут оживають старовинні народні пісні, записані Миколою Вовком з голосу Ялини Іванівни Безсмертної з села Шаулиха: «Чорна хмара», «Бариня», «Била жінка мужика». Кожна, мов теплий вітер, що пройшов крізь поля й ліси, несе у собі пам’ять поколінь, відлуння буднів і свят.
Є твори Анатолія Довганя, де й слова, й музика сплетені в одну нитку: «Ой доспіли вишеньки», «Ой не вийся, хмелю». А ще пісні, народжені під час війни, про маму, яка чекає сина, про віру в перемогу. Коли лунає «Піду до мами», не одна жінка в залі витирає сльози. Тут відчуваєш: музика тріо живе, бо вона торкається найтонших струн людської душі. Своїм теплом і талантом діляться й інші автори: Людмила Шуляк, Катруся Кособлик (нині покійна), Сергій Яковенко, Сергій Тихолоз. Їхні пісні – неначе маленький промінь світла, що пробиває сутінки буденності, зігріває серця слухачів і залишає тиху, але непохитну надію.
«Наша команда, творчий колектив Центру культурних послуг, – говорить Лідія Дмитрівна, – це люди, які поріднилися долею пісні й музики. Вона для нас – душа, наше життя, бо в ній ми купаємося щомиті, немов у прозорій воді джерела або в теплі ранкового повітря. Усі працівники – одна родина, тому завжди підставляють плече в будь-який момент робочого життя».
Дорога з фестивалів і благодійних сцен
З 2017 року, відколи Лідія Тицькун очолила колектив, тріо «Дожниця» невтомно й постійно бере участь у різних обласних, всеукраїнських та міжнародних фестивалях і конкурсах. За ці роки перерахувати всі виступи неможливо. Кожен з них залишив свій слід у серцях слухачів і пам’яті колективу.
Наприклад, на обласному конкурсі імені Порфирія Демуцького тріо стало лауреатом у номінаціях «Вокальний ансамбль» та «Ансамбль малих форм», отримавши обласну премію й грошову винагороду в десять тисяч гривень. Це був перший яскравий крок на довгій дорозі сценічних перемог.
Тріо запрошували на Всеукраїнський фестиваль-пам’ять «Бережуть руки» імені героя України, народної артистки Раїси Кириченко в Київській області. Там колектив був відзначений дипломом з підписом міністра культури України. Були й найвищі нагороди – гран-прі. У Кропивницькому, під час фестивалю, слухачі на чолі з головою журі аплодували тальнівським артисткам стоячи.
«Дожниця» з 2022 року виступає на благодійних концертах, адже, як стверджує пані Лідія, пісня – це зброя, що несе любов і пам’ять.
Костюми з глибини століть
Тальнівська земля дихає трипільським корінням, і перша велика програма тріо починалася піснею «Трипілля моє». Костюми з давніми орнаментами ніби перенесли на сцену саму стару Україну: її широкі поля, гончарні вогнища, тихі вечірні зорі й шелест вітру над житами.
Як вечірня Дожниця на небі, колектив приносить світло, і кожна нота розливається над слухачами теплом, мов сріблясті промені ранкового світанку. Коли згасає світло в залі, голоси ще довго пульсують у серцях тих, хто слухав. Лідія, Тетяна й Людмила повертаються додому, несучи ту саму зорю, що вперше спахнула над їхнім містом. Пісня – пам’ять і молитва, світло, що не згасне, доки є ті, хто слухає.
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
