Дотик до слова: Зустріч з письменником у гімназії на Тальнівщині

28 жовтня 2025 року в Соколівоцькій гімназії відбулася подія, що перетворила звичайний осінній день на справжнє свято літератури. Про це нам розповіла Марина Мазур, учителька зарубіжної літератури Соколівоцької гімназії.

Тепло осені й аромат книги

У класі тиша тримає увагу. Осінні квіти, книги, світло екрана, сповнені внутрішнього руху погляди. Зібралися керівники методичних об’єднань мовно-літературної галузі Тальнівської громади. Приїхали на зустріч, здатну пробудити натхнення. Серед гостей – Дмитро Безверхній. Наймолодший детективіст України, автор бестселерів, історик з фахом, учитель у Паланському ліцеї. У його прозі – напруга, психологічна глибина, герої з пульсом поза сторінками. У ньому – неспокій митця, якому тісно в межах буденности. Його тексти – кроки крізь сучасність, спроби доторкнутися до суті. Дмитро не озирається – творить, рухається, відкриваючи нові обрії української літератури.

Ідея народилася з бажання подарувати тепло

Марина Мазур ініціювала зустріч з письменником-колегою. Задум визрівав повільно, як осінній мед. Хотіла не формальности – щирости, не протоколу – живого спілкування. Учителька згадує: довго шукала форму, що торкне струну українськости в кожній колезі. Колись побувала на одній з презентацій, де й  познайомилася з паном Дмитром. Вразили його відкритість, уміння тримати авдиторію, природна теплота. Саме тоді з’явився вогник – бажання створити простір для відпочинку душі. Так і сталося. Він погодився без вагань. А коли переступив поріг класу, день набув іншого ритму й світла.

Письменник не грає на публіку

Спілкування з Дмитром Безверхнім – живе, невимушене, щире. Присутні слухали уважно. Усмішки змінювалися роздумами, тиша – внутрішнім рухом. «Найбільше, – згадує пані Марина, – привернули увагу не книги, а сам автор. Відкритий, справжній, без маски. Говорить не для ефекту. Щиро. Саме це притягує магнітом».

Прозаїк розповів про народження текстів, сюжет, де кожна деталь вивірена. У героях – людські риси, без штучності й прикрас. У центрі трилогії – Софія Нерієвська. Присутня в кожному романі: «Порцеляновий погляд», «Порядні пані вмирають самітно», «Історія одноденок». Цей образ наскрізний, глибокий, живий.

Автор зізнається: у сучасному українському детективі бракувало жінок. Традиційно – чоловіки, логіка, розслідування. А він – про жінку. Тому його книги називають феміністичними, бо ж «у детективі важливо не лише знайти злочинця, а й розкрити людину».

Про що його книги

У творах Дмитра Безверхнього – загадки, напруга, філософія. Сюжет динамічний, але не метушливий. У кожній історії – глибинний український колорит. Теми – буденність, здатна перетворитися на диво. Біль не ламає, а очищує. Ніжність не боїться бути сильною. Вибір, здатний змінити людину. «Український детектив має свою особливість – наш менталітет, – говорить автор. – Це близьке душі: наші люди, проблеми, барви. Усе бачимо щодня. Варто придивитися уважно».

Від учителя до письменника – один крок натхнення

Шкільні будні не заважають Дмитрові Безверхньому. Навпаки педагогіка живить творчість, дає ґрунт для роздумів та слова. Його кругозір широкий, наче крайнебо. Історик за освітою, він легко мандрує від шумерських клинопису до сучасної прози. Від час зустрічі з колегами – ні втоми, ні штучності. Учительки ловили себе на думці: можна слухати без кінця.  Письменник розповів: у його романах є розділи, що можуть стати частиною уроку. У «Дружині молочника» – епізоди, здатні оживити позакласне читання. У них рідний край, людські історії, українське коріння.

Після зустрічі – жвавий рух біля столу з книгами. Учителі перегортали, купували, підходили до автора за автографом . Хтось просив приїхати до їхніх навчальних закладів.

Освітній акорд зустрічі

Після творчого занурення – слово Валентині Нерубайській, заступниці директора з навчально-виховної роботи. Її майстер-клас «Від досвіду до інтерактиву» – продовження зустрічі в одній тональності. У центрі – педагогіка розвитку, свобода мислення, нові підходи до навчання. Пані Валентина показала: школа може бути живою, сучасною, відкритою до змін.

Подих сучасної української літератури

Сучасна українська література – у злеті. Для Марини Мазур кожна книга – то відкриття. Молоді автори пишуть майстерно, професійно, з любов’ю до слова. Учителька радить звернути увагу на творчість Дмитра Безверхнього, Тамари Горіха Зерня, Мирослава Дочинця, Ірен Роздобудько, Світлани Талан, Василя Шкляра. Українська книга здатна виховувати, надихати, пробуджувати думку. І найважливіше – дарує любов до читання.

Погляд у майбутнє

Марина Мазур уже думає про наступні заходи. Мріє запросити Олега Гавриша. Познайомилася з ним на ШеФесті, прочитала «Казки баби Гавришихи». За словами педагогині, діти в книгах бачать одне, дорослі – інше. І в цьому – справжня насолода.

Післямова

Того дня Соколівоцька гімназія нагадувала храм слова. Розмова звучала, як молитва й надія. Учительки поверталися додому з бажанням говорити з учнями про літературу як про частину життя. Живу, справжню, близьку.

Такі зустрічі потрібні. Вони нагадують: слово живе, поки ним діляться. Хто здатен його почути, уже трохи творець.

Наталія ГОЛОВЕЦЬКА

Читайте також: Тальне тримає тил: допомога захисникам без вихідних

Читайте нас також в Telegram!