Добровольцю Олександру Шевцову з Тального, що на Черкащині, виповнилося б 40 років

«Він був людиною з великої літери, от справді»

У 2014-му році Олександр Шевцов пішов добровольцем на передову, аби захистити кожного з нас від жахіття війни, пішов, аби війна не вп’ялася корінням в українську землю. Сьогодні, 24 квітня, він міг би святкувати свій ювілейний 40-й день народження. Та не судилося. У січні 2015 року загинув поблизу с. Нікішено, що на Донеччині. Указом Президента України №270/ 2015 від 15 травня 2015 року «За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). На честь Олександра Шевцова названо одну з вулиць у його рідному Тальному. Звістка про смерть сколихнула усіх: родичів, друзів та знайомих. Це була непоправна, тяжка, болюча втрата. Олександр мав багато друзів, найкращі з них і досі спілкуються з його рідною сестрою Вітою. У її пам’яті брат назавжди залишився добрим та справедливим. Таким Саша був від народження:

–Він був добрий, справедливий, – каже телефоном Віта. – Дитинство наше як проходило – жили втрьох: мама хвора, я і брат. Завжди за брата заступалася у школі, була старша. Мама і не знала, бувало, що там у нас сталося, бо самі вже й розібралися. Мама в нього була, як подруга, була добродушною, як і Саша, а я для брата – як наче мама, бо більш суворою була. Він у нас був дуже добрий. Як хто попросить про допомогу, старався всім допомогти, був роботящим. Він вирішив стати добровольцем, пішов захищати нас. Просто поставив нас перед фактом та й усе. І ми повинні були змиритися з цим. Він був людиною з великої літери, от справді, – каже, ледь стримуючи сльози.

Ольга ОСІЯНЕНКО