Вісті Черкащини Церковна лавка Тальнівського Петропавлівського храму: місце зустрічі з вірою
Аромат ладану та воску, тихий шепіт молитов на образах, мерехтіння лампад – усе це створює особливий настрій, який зустрічає відвідувача церковної лавки. Проте за цими відчуттями стоять конкретні люди, які щодня дбають про те, щоб кожен міг знайти в цьому місці все необхідне для душі. У лавці Петропавлівського храму ПЦУ Тального своїм послухом служать дві привітні жінки: Олена Станіславівна Фірсенко та Валентина Григорівна Турчак. Їхня уважність і доброзичливість роблять це місце справжнім осередком підтримки та спілкування.
Нерідко саме церковна лавка стає першою точкою дотику людини зі світом собору. Придбання свічки, за словами пані Олени, є важливим кроком на шляху до віри. «Якщо є потреба, ми завжди готові провести людину до храму й підказати, перед якою іконою краще запалити цю свічку», – ділиться вона.
Освячені предмети духовної підтримки
Кожен товар, щойно він приходить до лавки, з молитвою благословляє священник. Це не звичайні речі, а носії Божої благодаті.
«У нас великий вибір ікон. Ісуса Христа. Матінки Божої. Пантелеймона Цілителя. Миколи Чудотворця. Пресвятої Трійці. Святої Вечері. Ангела-охоронця. Багато інших святих образів, – каже Олена Станіславівна. – А якщо саме вашої ще немає, то ми з вдячністю приймемо замовлення, щоб передати вам святиню, що стане джерелом молитви й духовної підтримки у щоденному житті».
Окрім образів, у лавці можна знайти різноманітні хрестики, ланцюжки, підвіски та навіть сережки з християнськими символами, які дарують відчуття духовної близькості. Особливою популярністю користуються обереги для машин, ікони для воїнів та ниточки, на які можна прикріпити хрестик, якщо немає можливості придбати ланцюжок. Це маленькі, але важливі речі, що допомагають відчути Божу підтримку в повсякденному житті.
Молитовники та підтримка в часи труднощів
Магазинчик також пропонує молитовники для різних життєвих ситуацій: для хворих, для військових, для дітей, а також «Псалтир» – книгу, яку люблять не лише прихожани, а й самі послушниці. «Я часто читаю цю книжечку і раджу її всім, хто до мене приходить, — каже пані Олена. – Молитовники дарують слова підтримки і надії, особливо в часи болю і смутку».
Неодноразово до лавки звертаються люди з великим горем – через втрату близьких чи болісні переживання, пов’язані з війною. І тут, серед тихих стін, наповнених молитвою, можна знайти розраду. Відчути, що ти не сам. Попросити про підтримку, добре слово чи допомогу у виборі ікони святого покровителя воїна. «Ми завжди намагаємось допомогти знайти образ, який принесе йому світло, надію та відчуття Божого захисту», – ділиться наша співрозмовниця.
Як визначити, до якої ікони молитися й про що просити?
Зазвичай людина молиться до ікони свого небесного заступника, чиє ім’я вона носить. Якщо ж у церкві немає його образу, можна молитися до ікони Всіх Святих, адже там обов’язково знайдеться той, хто має таке ж ім’я. Тоді слід звертатися зі словами: «Моли Бога за мене». Іноді батьки обирають імення, якого немає в церковних святцях. У такому випадку священник пропонує освятити дитину під іменем шанованого подвижника, чия пам’ять відзначається в день обряду. Одні батьки приймають цю пропозицію, інші – відмовляються.
Жінки та чоловіки вклоняються Казанській Божій Матері й ставлять свічки за здоров’я перед цією іконою. У Петропавлівському храмі є також образ Покрови Божої Матері, під захистом якої знаходяться всі воїни, усіх поколінь. Зазвичай сюди ставлять свічки матері, дружини та діти наших воїнів, просячи, щоб Вона охоронила їх своїм святим покровом.
Віряни звертаються з молитвами до святих, просячи в них здоров’я, захисту, миру, злагоди та прощення гріхів. Зокрема, до Пантелеймона Цілителя моляться за зцілення, перед образами Наталії та Андріана – за добробут і гармонію в сімейному житті, до Варвари Великомучениці – за здоров’я та опіку, до Миколи Чудотворця – за дорогу. Апостолів Петра й Павла, покровителів храму, просять про заступництво, силу у вірі й милість Божу. Біля ікон часто розміщено тексти молитов, до яких кожен може додати особисте прохання від щирого серця.
Поминання померлих
«У нас є поминальний столик, де віряни моляться за упокій померлих родичів, просячи Господа простити їм гріхи — свідомі й несвідомі — та дарувати Царство Небесне, – зазначає Олена Станіславівна. – Там ставлять свічки. Це єдине місце в храмі, де можна помолитися за упокій».
Яке подаяння класти на поминальний столик, строгого канону немає. За словами нашої співрозмовниці, бажано приносити хліб, вино та олію. Та якщо людина не має змоги щось дати, то головне – прийти, поставити свічку й щиро помолитися.
І саме тут, серед ікон, свічок і щирих сердець, багато хто робить свій перший крок назустріч Богові.
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
