Це зв’язок поколінь: молода жителька Тальнівщини береже давню українську традицію та носить хустки

День української хустки почали відзначати з 2019 року саме 7 грудня, аби зберегти традиції та нагадати усім нам про такий красивий і яскравий національний аксесуар. Адже з давніх-давен в українських сім’ях хустка була оберегом, символом любові й злагоди. Сьогодні хустки поступово повертаються в моду та завойовують серця модниць. Молода 28-річна завідувачка Легедзинського будинку культури на Черкащині Тетяна Педченко розповідає, що придивилась до цього елементу гардеробу зовсім недавно.
Каже, що для неї хустка, в першу чергу – дуже практичний елемент.

– Раніше я цього не розуміла. Вже коли переїхала на Тальнівщину, почала частіше використовувати хустку і тоді зрозуміла, як це зручно, – ділиться Тетяна. – По-перше, вона економить час збирання, по-друге, береже волосся, а у літні дні твоя голова захищена від сонця, по-третє, у ній ти маєш охайних вигляд. Я б назвала хустку взагалі мікросалоном краси вдома.
Педченко ділиться, що саме із практичності у неї виникла така любов до традиційного головного убору, після чого вона почала заглиблюватися у цю тему та дізнаватися її історію. Каже, що їй стало цікаво: «А як носили до мене?». Сама вона зізнається, що вміє пов’язувати хустину лише кількома способами, тому їй завжди хочеться дізнаватися, як можна інакше.
– Коли приходиш у якийсь етнографічний музей і бачиш ці десятки різних прийомів, як пов’язати хустку, то дивуєшся, як взагалі до цього можна було додуматись. І розумієш, що їх придумали твої предки. І кожного разу, коли я одягаю хустку, то усвідомлюю, що так роблю я, так само робила моя бабуся, прабабуся і навіть прапрабабуся і одразу відчуваєш ось цей зв’язок поколінь.
Тетяна додає, що окрім цього, одягаючи такий елемент одягу, також відчуває зв’язок із давньою українською традицією і розуміє, що це не якийсь пережиток минулого, а наше сьогодення і не потрібно, щоб воно зникало. Взагалі у неї є кілька хусток. Улюбленою є та, яку їй своїми руками зробила бабуся. Цю хустину вона називає «робочою», одягає, коли робить якісь домашні справи. Тетяна говорить, що хоч вона і не становить великої цінності для української культури, для неї особисто вона дуже цінна, бо виготовлена рідною людиною.
Також до душі дівчині хустина, яку їй подарувала жителька Легедзиного Ганна Кіндратівна, яка за два покоління до Тетяни теж працювала завклубом. Каже, що її пов’язує на найсвятковіші події. Ряд хусток, як розповідає дівчина, вона привозила із подорожей. Такі сувеніри вона шукала на ринках та ярмарках і вони несуть у собі яскраві емоції.
– Для мене завжди гордість одягнути хустку. Я не вмію сама їх гарно в’язати, але коли є така можливість, я завжди нею скористаюсь, адже почуваю себе у ній вільно та розкуто, – говорить Тетяна.

Тая АГАВЕРДІЄВА

Читайте також: «У вашій єдності – сила і незламність України»: у Тальному відзначили військових та волонтерів

Читайте нас також в Telegram!