Чому листоноша із Тальнівщини обходить півсела
Не раз зустрічаємо привітну та доброзичливу листоношу Світлану Біленко у Мошурові на Черкащині під час роботи. Жінка на велосипеді та з чималою сумкою через плече три рази в тиждень, а то й у вихідний, якщо не встигає за робочі дні, курсує селом. Знає майже поіменно хто, де живе та яку газету виписує. За 13 років праці в Укрпошті Світлана Олександрівна вже отримала довіру та повагу від односельців.
– Обходжу десь півсела. Людей багато, тільки пенсіонерів приблизно 145 осіб. Завжди стараюся знаходити з ними спільну мову. Цікавлюся, чи мають якісь проблеми, питання та замовлення. Все зразу ж з ними вирішую та пояснюю, – розповідає про робочі моменти листоноша.
На все село, а воно немаленьке, працює лише три листоноші і керівник. Газети люди виписують, як каже пані Світлана, тому носити є що. Хоча, зауважує, що з кожним роком кількість передплатників потрохи зменшується.
Світлану Олександрівну у роботі виручає її двоколісний транспорт – велосипед. Каже, що саме з ним набагато швидше обійти територію. Навіть взимку на ньому їздить, якщо снігу немає. Пані Світлана наголошує, що користується власним велосипедом. Проте, коли влаштовувалася на роботу обіцяли, що дадуть двоколісного, тож вона чекає його донині. Та ж сама історія, зі слів жінки, із спецодягом, який мають видавати на роботі кожні три роки, а видали лише раз.
Народилася та навчалася пані Світлана у сусідньому селі Поташ. Каже, після школи не пішла до вищого навчального закладу, бо так сталося, що її мама померла, тому жінка не мала підтримки для продовження навчання. З часом у Мошурові зустріла свого майбутнього чоловіка Олександра Біленка та вийшла заміж. Потім все ж пішла навчатися в Тальянківський технікум та освоїла професію агронома.
Окрім роботи, Світлана Олександрівна має кулінарне захоплення. Раніше вона випікала торти та інші солодощі на замовлення, а зараз своєю випічкою балує тільки рідних. Найчастіше пекла бісквітні торти, інколи медівники, зимні вишні та відповідно прикрашала їх. На весілля випікала персики, еклери, рогалики з різними начинками, горішки. А нині каже, на готування замовлень не вистачає часу. Адже найголовніше для неї зробити все якісно та красиво, а для цього потрібно довгенько потрудитися.
Куховарити пані Світлана ніде не навчалася, хіба що на власних помилках та інтернет був у поміч. Каже, мама завжди випікала, тому вона спочатку спостерігала за нею, а з часом сама почала пробувати. Готувати полюбляє наодинці, у цей час, каже, відпочиває душею. На кухні не має нікого бути, ніхто не повинен ходити та тривожити цей, як каже співрозмовниця, своєрідний творчий і смачний процес.
Світлана Олександрівна дуже дякує за підтримку чоловікові, його батькам і дітям Оксані та Олексію. Навчає дітей надіятися тільки на себе, адже нині, як каже, чомусь люди не дуже згуртовані, привітні та доброзичливі та ще й можуть бути підступними. Тому краще бути завжди впевненому у собі та у власних селах.
Ольга МОСКАЛЕНКО