Вісті Черкащини Чому дівчина з Тальнівщини обрала право та роботу в поліції
Для практичної та вмотивованої людини немає недосяжних цілей. У цьому переконана студентка ІІ курсу Київського університету інтелектуального власності та права НУ «Одеська юридична академія», поліцейська полку особливого призначення Діана Солодка. Про її навчання, уподобання й амбітні плани – у нашій розмові.
Дівчина народилася й виросла в селі Мошурів, що на Тальнівщині, навчалася в місцевій школі. Паралельно – у музичній. Ірина Сипченко навчала її гри на баяні, Антоніна Мельник – на флейті й сопілці. З допомогою хореографів Людмили Бабой та Михайла Кулибаби Діанка поринула в чарівний світ танцю. Про її захопленість піснею й волонтерську діяльність уже писали журналісти нашого видання.
Закінчивши одинадцятирічку, юнка вступила до столичного правового вишу. Юрист – це професія, про яку вона мріяла з 15 років. Їй пощастило, бо, закінчивши перший курс, жодного разу не пошкодувала про свій вибір. За освіченість та наполегливість Діану люблять і шанують кваліфіковані викладачі – юристи з різних галузей права. Зі студентами діляться багатющим досвідом роботи, а від них вимагають єдиного – знань.
«Ми й самі це розуміємо. Недарма ж вступили до цього закладу, – міркує вона. – Самі лекції цікаві. Викладачі багато працюють з наочними матеріалами, показують фільми, слайди, говорять про такі речі, які неможливо знайти в інтернеті. Нам, студентам, теж доводиться невтомно працювати. Найбільше мене захоплює предмет «Теорія держави і права». Вважаю, що всі дисципліни йдуть нам на користь. Адже людина не може передбачити, яка ситуація в житті виникне, і де те знання «вистрибне» з глибин її пам’яті».
Зі слів Діани дізнаємося, що вона нині працює в Києві поліцейською полку особливого призначення, тому надалі в університеті навчатиметься заочно. У поліції отримуватиме звання й, головне, неоціненний досвід. Дізнаватися нове; незважаючи на перешкоди, неухильно йти вперед – сильна риса характеру цієї тендітної й ніжної дівчини. «Якщо навіть і відчуваю страх чи невпевненість, уявляю ту складну ситуацію в деталях, проживаю її і раптом розумію: це не кінець, – говорить вона. – Заспокоююся, розробляю конкретний план і дію».
На майбутнє в Діани великі плани. Своє життя мріє пов’язати із судово-управлінською діяльністю й ні на мить не зупинятися на досягнутому. «Вважаю, що постійно, абсолютно постійно потрібно навчатися й удосконалюватися, тоді станеш хорошим фахівцем, матимеш багато клієнтів. У нашій царині конкуренція завжди висока, – упевнена вона. – На цьому ґрунтується і кар’єрний зріст, і матеріальний достаток. Як скеруєш «свій човен» під час навчання, від того й залежатиме твоє майбутнє».
Хочемо щиро побажати, щоб усе задумане здійснилося й Діана Солодка досягла всіх поставлених цілей.
«Дякую батькам і всім учителям, які розвинули в мені витримку, рішучість, старанність, чесність, адаптивність і наполегливість; навчили, як ставити цілі й досягати їх. Оці «хочу, буду, до цього прийду», закладені в Мошурівській школі, я взяла в доросле життя, – каже наша героїня наприкінці розмови. – Дорогі мої батьки, дякую вам за те, що дали можливість шукати себе в різних галузях; висловлювати свою думку, ділитися планами, проговорювати те, про що казати не завжди просто».
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
