Вісті Черкащини Черкащина без російського: історії про нові звички й вибір
Кілька років тому мультсеріал «Маша і Ведмідь» здавався безневинною дитячою забавкою. Але після повномасштабного вторгнення, особливо в останні дні серпня 2025 року, він опинився в центрі дискусій. Батьки, перебуваючи в укриттях, вмикають дітям це творіння мультиплікаторів ворожої країни. Інші дедалі частіше відмовляються показувати його дітям, замінюючи українськими чи західними мультфільмами.
На Черкащині це рішення стало для багатьох родин початком ширшого процесу: відмови від усього російського у побуті, культурі й навіть у дрібних щоденних звичках. Ми зібрали кілька історій, щоб показати, як саме це відбувається.
Якщо відмова від мультфільму стала символічною для родин, то у сфері дозвілля та культурних уподобань цей процес має ще глибші прояви.
Вікторія, Тальне: «Ще підлітком я дивилася російське реаліті-шоу «Дом». Знала всіх учасників, стежила за ними в соцмережах. Але тепер навідріз відмовилася від цього. Ще до повномасштабного вторгнення мене вразило, як одна з учасниць з Донецька говорила, що українці нібито нічого не вміють, окрім як їсти сало».
Софія, Тальне: «Телевізора вдома не маю, тому відмова від російського продукту минула безболісно. Книжки завжди купувала українською як вітчизняних, так і зарубіжних авторів. Особливу насолоду мені подарував «Гаррі Поттер» у перекладі Віктора Морозова.
На початку повномасштабного вторгнення, щоб перекусити, купила батончик «Марс». Розгорнувши, побачила, що виготовлений у росії. Викинула його без жалю, навіть забувши про голод. Відтоді відучилася купувати жуйки – раніше в магазинах було багато російських».
Олександр, Тальне: «З 2019 року я не купую й не читаю книжок російською. Українські видання принципово підтримую гривнею, а не завантажую з інтернету безкоштовно. Люблю відчувати якість паперу, запах нової книги, перегортати сторінки. Особливо ціную сучасних українських авторів, а з класикою завжди можна знайти перекладені видання. Для мене це – свідомий вибір підтримати власну культуру».
Оксана, Калинопіль: «Раніше я не уявляла, як варити борщ без приправи з яскравою російською етикеткою. Тепер навіть на полицю не гляну – шукаю українське. Це своєрідне правило: обираю продукти, які підтримують власного виробника. Іноді навіть смішно згадати, як колись ми купували все підряд, не звертаючи уваги на країну-виробника».
Ірина, Багачеве: «Коли ми з чоловіком планували ремонт, свідомо обирали фарби, плитку, навіть ручки для дверей українського виробництва. І це не через моду: хочеться, щоб наш дім підтримував наших майстрів і виробників».
Марина, Тальне: «Нині уникаю блогерів як із ворожої країни, так і наших російськомовних. Не розумію, як можна спокійно слухати поради, пісні чи життєві історії цією мовою. Та й готую українські страви за традиційними рецептами.
Навіть звичайні продукти: крупи, спеції, соуси – тепер обираю українського виробника. Для мене це маленький, але важливий спосіб підтримати власну культуру та місцевих виробників».
Ці життєві історії показують, як Черкащина змінює повсякденне життя. Від покупок і смаків до культурних уподобань і побутових рішень мешканці нашого містечка й області свідомо обирають українське, відмовляючись від російського. Крок за кроком цей вибір формує новий побут, нову культуру й цінності, які стають частиною щоденного життя.
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
