Був тяжкопоранений: на Тальнівщині попрощалися з Героєм, який боронив державу на Куп’янському напрямку

Сьогодні Тальнівська громада попрощалася зі своїм Героєм-земляком – Олексієм Анатолійовичем Каминіним.

Віддати шану полеглому на війні Олексію Каминіну на площу до пам’ятника Героям Небесної Сотні та Захисникам України прийшли рідні, друзі, побратими та односельці.

Проводжали воїна в останню дорогу навколішки, низько схиливши голови, висловлюючи повагу перед подвигом солдата.

Навік залишиться він у наших серцях мужнім захисником, світлою та щирою людиною з відкритим хоробрим серцем.

У нашого воїна залишились дружина Оксана Василівна, донька Альона, брат і сестра.

Олексій Каминін (26.09.1975-12.03.2024) був уродженцем м. Геленджик, Краснодарського краю. У трьох річному віці з батьками переїхав жити в село Мошурів. Тато з мамою виховували сина в любові, доброті, щирості.

Початкову освіту Олексій здобував в Мошурівській школі. Тут його запам’ятали гарним учнем, чудовим однокласником, доброзичливим та шляхетним юнаком. Після школи навчався в Буцькому професійно – технічному училищі. Підтримував своїх рідних, любив, мріяв.

Справжній друг, він умів дружити і цінувати дружбу. Був людиною, яка ніколи не йшла на компроміс із своїм сумлінням.

В мирному житті разом з дружиною Оксаною Василівною народили та виховали дочку Альону. На початку 2000 року переїхали на постійне проживання в м. Київ.

19 грудня 2023 року Олексій був мобілізований до лав ЗСУ та став на захист рідної України.

Він проявив велику мужність і героїзм, боронячи мир та безпеку нашої держави.

На бойовому шляху поблизу с. Синьківка, Купʼянського району, Харківської області воїн отримав тяжкі поранення. Три тижні знаходився в лікарні в тяжкому стані та боровся за своє життя.

На жаль, 12 березня 2024 року, серце Олексія зупинилося.

Захисник, якого ми втратили, не тільки служив у Збройних Силах-він був нашим сусідом, другом, колегою, тим, кого ми знали та любили.

На Мошурівському сільському цвинтарі з’явилася свіжа могила, вкрита вінками і квітами. Квіти тут будуть завжди, адже вони – символ немеркнучої людської пам’яті, вдячності і вічної шани герою-земляку.

Герої не вмирають….Це не просто слова…. Їхня душа відчувається в кожному стукоті серця. Вони залишаються з нами, щоб ми пам’ятали, якою ціною заплачено за кожний наш ранок, за кожний день.

І щоб не пробачили- ні ми, ні наступні покоління.

Дякуємо Тобі, Воїне!

Ніколи не забудемо!

Ніколи не пробачимо!

Слава Україні!

Слава Героям!

Пам’ятаємо усіх українських воїнів, які віддали життя за рідну Україну. Їхній подвиг навіки в наших серцях й історії нашого народу.

Пресслужба Тальнівської МТГ

Читайте також: 8-річній школярці Олександрі із Тального потрібна допомога на операцію