Бронзова призерка Чемпіонату Європи серед молоді Вікторія Левчук з Тальнівщини впевнена: «Жінки можуть все»

«Головне – не опускати руки, і все буде добре»

Бокс – це той вид спорту, про який ми звикли чути, що у ньому «беруть участь лише справжні чоловіки». Проте, цей застарілий стереотип уже давно руйнують дівчата та жінки, які показують «золоті» результати в цьому виді спорту і не поступаються чоловікам – ні морально, ні фізично. Нещодавно з Чемпіонату Європи з боксу серед молоді, який проходив у Будві (Чорногорія), з високою нагородою повернулась наша землячка, сильна духом і тілом 17-річна Вікторія Левчук. Вона представляла категорію «81+». «Дівчатам також притаманно бути сильними. Жінки можуть усе», – переконана вона. Завдяки своїй наполегливості та щоденним тренуванням дівчина з Поташі, що на Тальнівщині стала бронзовою призеркою Чемпіонату Європи серед молоді, програвши суперниці з Росії за вихід у фінал та отримала почесне звання Майстра спорту України.
Як дівчині вдається поєднувати бокс та навчання? Які цілі ставить перед собою? Про друзів, хобі та заняття улюбленим видом спорту, всім цим Вікторія поділилась з нами в редакції.
Олімпійським видом спорту дівчина займається не так давно, близько року.
– Це було дуже спонтанне рішення. Просто захотілось змін, – розповідає боксерка. – Це завдяки подрузі, яка займалась боксом, я теж вирішила спробувати. З самого початку в мене взагалі нічого не виходило, але тренер Іван Васильович Бабой мене підтримував і завжди допомагав. Потім, коли виграла перший бій, другий, мене це дуже мотивувало – і виходило краще. Хоча я досі вчуся. Є помилки, над якими постійно працюю. Подобається не воля до перемоги, а воля в підготовці – саме цей тренувальний підготовчий процес. Я в нього закохана. Мені подобається ставити перед собою нову мету й досягати її – на тренуваннях, у житті. Тому що спорт – це не просто пара годин, проведених у тренувальній залі. Це життя! – розповідає Левчук.

– Ми звикли, що дівчатка більше йдуть на гімнастику, танці. Чому саме бокс? – запитую.
– Були в мене спроби займатись танцями у Людмили Бабой. Вона приїжджала до нас у село і проводила заняття. Але чогось не пішли мені танці. А бокс – це спорт, у якому треба багато думати, аналізувати. Хай там розказують, що просто кулаками махати, та все набагато складніше. Там не так, як в шахах, що на роздуми дається одна хвилина. Тут даються секунди: куди тобі вдарити, в яку сторону відхилитися. Ось це мені подобається. Та, звичайно, мені є ще до чого рости та набиратися досвіду, – із захопленням розповідає Вікторія.
За цей час, який дівчина займається боксом, вона вже встигла здобути срібло Чемпіонату України, програвши фінал харківській суперниці, яка на той час була призеркою Чемпіонату Європи.
Цьогоріч взяла участь у Чемпіонаті України, що відбувся в Харкові, там виграла два поєдинки і стала чемпіонкою України, забронювавши, тим самим, путівку на Чемпіонат Європи.
Зараз кількість занять у спортсменки збільшилась, бо готуються до Чемпіонату світу, який відбудеться у Польщі наступного року.
– Хто найбільше допомагає під час бою? – цікавлюсь.
– Тренер. Підтримка залу важлива безумовно, але тренер найбільше допомагає. Коли не знаєш, що робити, він завжди підкаже. Якщо ти його чуєш, це взагалі прекрасно. Коли Іван Васильович каже: «Кінцівочка 5 секунд», це означає, що треба вже викладатись на повну. То він може ще з початку бою мені це казати. Я знаю, що це ще не кінець, але все одно ведусь, – сміється.
А ще зізнається, що хвилювання присутнє щоразу, коли виходить на ринг: «Буває, виходжу і не знаю, що робити. Коли мені накидають багато завдань: те не забудь, так зроби, різні комбінації, то в голові бардак».
Як і всі спортсмени, Віка вірить у прикмети, які приносять перемогу: «Не знаю, чи це забобон, чи ні, але коли я була 2 рази в червоній формі на змаганнях, то 2 рази програла. А коли в синій – виграю. То тепер я тільки синю одягаю», – зізнається.
Наразі Вікторія Левчук – першокурсниця Тальянківського агротехнічного коледжу, навчається за спеціальністю «Цивільне будівництво та газова інженерія». Каже, що точно не знає, з чим саме в майбутньому пов’яже своє життя. Зараз в неї на першому місці навчання та бокс. У вільний час любить малювати. Та інколи, як і всі дівчатка, любить змінювати спортивну форму на сукню і підбори.
Вдома і на рингу дівчина зовсім різна. Каже, що під час бою треба проявити своєрідну агресію та силу, а в житті їй притаманні інші риси: «Люблю живе спілкування. В мене багато друзів. Всі вони кажуть, що я дуже добра. Стараюсь бути такою, бо в цьому світі і так достатньо зла».
Менший братик Вікторії Матвій теж займається боксом. Мріє, так, як і сестричка, брати участь у різних Чемпіонатах та займати призові місця.
Вікторія Левчук не збирається зупинятись на досягнутому. Мріє наступного разу на Чемпіонаті Європи все таки вибороти перше місце та здобути перемогу на світовому Чемпіонаті: «Моя ціль – бути кращою за себе вчорашню, рости як спортсменка, доводити собі і світу, що все в житті можливо. Головне – не опускати руки, і все буде добре».

Катерина КІХТЕНКО