Більше 50-ти років разом, подружжя із Тальнівщини про те, як одружились на другий день знайомства

Наталич Василь Михайлович та Парасковія Гнатівна з Романівки на Тальніщині одружилися більше 51 року тому. Пригадують, як пан Василь зробив пропозицію пані Парасковії – це було на другий день їхнього знайомства. Жінка розповідає, що спочатку вагалася, а чоловік був дуже наполегливий і сказав, що запитає згоди у її батьків. Слова дотримався і вже наступного дня повідомив батькам нареченої. За три місяці молодята зіграли весілля і почали будувати власний сімейний затишок.

Пані Парасковія працювала медсестрою у селі, а пан Василь був трактористом у колгоспі, а потім помічником бригадира, згодом завгоспом та механізатором.

Коли у молодого подружжя народився старший син, тоді жінка пішла у декрет. Та за чотири місяці декретної відпустки, як пригадує пані Парасковія, знову приступила до роботи. Тільки на той час її перевили на роботу у Мошурівську лікарню. 13 років вона пропрацювала у сусідньому селі. За певних обставин вирішила розрахуватися. Однією з причин звільнення була далека дорога до робочого місця. Тяжко було добиратися, розповідає, що доводилося ходити пішки, а це займало більше години часу.

Потім жінка влаштувалася на роботу у бухгалтерію місцевого колгоспу. Для цього довелося здобувати ще одну освіту. Згодом у них народився менший син. І саме в цей час вона дала волю своїй творчості. Розповідає, що писала вірші і пісні.

– Взагалі вся наша родина дуже любить творчість. У нас традицією було зустрічатися з рідними, кумами та знайомими і разом співати пісень. Мої батьки завжди були відкритими і гостинними, з радістю запрошували і пригощали всіх. Тож у нашій сім’ї також збереглася ця традиція, – розповідає Парасковія Гнатівна.

Обоє їхніх синів одружилися. Старший залишився жити у селі, а менший – у Києві. Нині старший син – військовий. Він уже понад рік боронить країну від ворога. Жінка зауважує, що відколи син на фронті, то натхнення для творчості у неї немає. Та й пісень також не співає. Каже, що все буде після повернення старшого з Перемогою.

Василь Михайлович, за словами дружини, для неї є надійною підтримкою. Він постійно допомагає їй з домашніми справами і сам по господарству справляється. Адже за станом здоров’я жінці тяжко працювати. Тому чоловік розуміє, що має бути поруч. Раніше, зі слів пані Парасковії, вони тримали чимале господарство, та з часом і з віком зменшили навантаження. Нині тримають тільки курей.

– 50 років нашого подружнього життя ми святкували скромно. Нас привітали тільки найрідніші. Ми гордимося нашими дітьми, вони у нас дуже хороші. Постійно знаходять час, щоб зателефонувати запитати, як справи. А внуки та правнуки, то взагалі – наша розрада. Саме вони дарують нам найбільше позитивних та приємних емоцій, тому постійно чекаємо їх в гості. Тільки починаю говорити про старшого сина, то відразу на очах з’являються сльози. Тому ми найбільше мріємо, щоб над нашими головами якнайшвидше стало мирним небо. Тоді б ми знову змогли відновити нашу сімейну традицію – зібратися у родинному колі і заспівати пісень, – каже Парасковія Гнатівна.

Ольга МОСКАЛЕНКО

Читайте також: «Поборемо, здолаємо»: понад 60 тисяч гривень для ЗСУ під час благодійного концерту зібрали у Кривих Колінах на Тальнівщині

Читайте нас також в Telegram!