Білченя оселилося в хутряній рукавичці тальнівчанки

Людська доброта іноді не знає меж. Хтось забере з вулиці бездомне цуценя, а хтось подарує затишок і комфорт кішці, яку перехожі підкидають ногами. Проте чи бачили ви колись, щоб домашнім улюбленцем стало… маленьке білченя? Таких випадків мало, навіть на пальцях порахувати можна.

Схожа пригода сталася і з Валентиною Штангей із Тального. Жінка більшість свого часу проводить у Соколівочці, де має батьківську хату з городом, та ще десяток курочок в господарстві. Пані Валентина має добре серце і ніколи не залишить тваринку, яка потребує допомоги. Декілька тижнів тому сусідські хлопчики принесли їй маленьке білченя, яке, певно, білка загубила, переносячи до іншого гнізда. Жінка, не довго думаючи, підгодувала «крихітку» та намостила велику теплу рукавицю, яка послужила тваринці домівкою. Трішки набравшись хоробрості, білченя почало виходити у двір, гратися, господарювати по будинку. Більше того, воно пригріло собі місце на плечі пані Валентини і навіть коли жінка ходила до сусідів, маленька білка гордо сиділа на руці, зовсім нікого не боячись.

– Мій маленький Ріккі вже прикипів до мене, а я до нього, – каже господарка тваринки. – Молоко не п’є, хоче сметанки, а заїдає її хлібом, кукурудзою. Накладаю все, що маю, а воно нехай собі вибирає, що їстиме. Таке мале, а хитре!

Здавалося б, як все добре склалося для цього маленького білченяти, господарка балує, ніщо не загрожує – живи і насолоджуйся.

Але одного дня пані Валентина не дозвалася свого улюбленця, тому вирішила, що тваринка пішла жити в середовище, яке є прийнятим для життя білки. Хоч жінка каже, що вважає це правильним, але сум в очах видно.

Та вже через декілька днів, пораючись у своїх справах господарка побачила у себе на сходах свого маленького Ріккі, щоправда із закривавленим вухом і лапкою. Обробивши рани лікарськими засобами, жінка нагодувала тваринку і помостила знову «уявне гніздо» в старій хутряній рукавиці, де білченя, як ніколи раніше довго спало. А виспавшись, знову вискочило жінці на плече, спостерігаючи за всім звисока.

Сусіди не надивуються такій дружбі, кажуть, що раніше подібного не бачили, адже білка – тварина недовірлива, то ж яке треба мати добре серце, щоб отак довіряти людині! Тепер маленький Ріккі має свій дім, і скільки разів тваринка покидатиме свою теплу рукавичку все одно повертатиметься до пані Валентини, бо знатиме, що тут його чекають смачненька сметанка і свіжий хліб!

Ірина РОТАЄНКО

16.08.2018 10:39
Переглядів: 1683
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.