«Барви слова»: школярка з Тального посіла ІІ місце на конкурсі читців-декламаторів

Учениця Тальнівської санаторної школи Марина Андрюшко взяла участь у конкурсі читців-декламаторів «Барви слова» й посіла на ньому почесне ІІ місце. Про це нашому виданню розповіла вчителька української мови та літератури Лариса Кучережко.

За її словами, дванадцятий етап регіонального конкурсу читців-декламаторів «Барви слова» відбувся 23 лютого 2024 року. Його організатор – КЗ «Уманський гуманітарно-педагогічний фаховий коледж ім. Т. Шевченка». У цьому році захід приурочено 70-річчю утворення Черкаської області.

–Марина – талановита дівчина, творчо обдарована, різнобічна й гармонійна особистість. Допитлива, цілеспрямована, багато читає та має власні «проби пера». Маринка тонко розуміє поетичне слово. У конкурсі «Барви слова» брала участь уже вдруге. У минулому році читала поезію Сергія Жадана «Пливи, рибо, пливи» (ІІ місце). Сьогоріч її вибір – вірш Олександра Олеся «Не сумуй, дитино, що немає тата…». Здається, поет написав його в нинішні буремні дні, а не в далекому 1918 році. Ми щодень дякуємо воїнам, які захищають свої родини, нас та Україну. «Щоб не знав спокою окупант-чужинець,/Щоб боявся навіть слова «УКРАЇНЕЦЬ», – говорить філологиня.

Також ми поспілкувалися з Мариною Андрюшко й розпитали про світ її захопленості. Дівчинка розповідає, що творчість була присутня в її житті мало не з самого народження, що своє подальше життя прагне пов’язати з малюванням.

–Усе більше часу приділяю саме йому. Ще з третього класу навчаюся цього виду мистецтва в зразковій студії «Берегиня», що працює в Тальнівському будинку дітей та юнацтва. Не уявляю вже свого життя без фарб та олівців. Малювання для мене – це, насамперед, спосіб самовираження, це релаксація, це відпочинок, це, зрештою, сенс мого життя. Найбільше люблю малювати натюрморти. Мрію вступити до Черкаського художньо-технічного коледжу й здобути професію графічного дизайнера, – каже школярка.

Вона самотужки освоїла ази гри на гітарі. Здебільшого виконує етюди сучасних композиторів Юрія Стасюка, Аліни Бойко, Лілії Герасимчук, Ференца Берната та багатьох інших.

Марина Андрюшко любить читати.

–Книга для мене – не лише розвага, заспокоєння та відпочинок, а й поліпшення пам’яті, посилення письмових навичок, розвиток аналітичних здібностей,– говорить вона. – Дуже люблю читати Стівена Кінга й Агати Крісті. Читаючи книги жахів та детективи, намагаюся розгадати головну таємницю заздалегідь, доки не перегорнула останню сторінку.

Дев’ятикласниця переконана, що вдумливий читач розширює свій словниковий запас, що добре написаний текст навчає людину чітко формулювати свої думки, переконливо доносити їх до співрозмовця. Улюблені Маринчині шкільні предмети – історія й математика.

–Чому люблю історію? По-перше, цікаво дізнаватися про минуле. По-друге, історія розширює кругозір. Багато дорослих розуміє, що їм цього не вистачає. По-третє, з обізнаною людиною цікавіше спілкуватися. Математика мені легко дається: добре запам’ятовую цифри, із задоволенням розв’язую складні задачі. Хоч шкода кидати школу, але треба рухатися вперед, бо ж попереду – двері до невідомості, які необхідно відчинити й самостійно увійти в майбутнє, – міркує учениця.

Хай щастить тобі, Маринко, на шляху до твоєї мрії.

Наталія ГОЛОВЕЦЬКА

Читайте також: «Це обладнання поліпшить якість медичних послуг»: Ігор Новицький передав лікарні гумдопомогу