''Бачив Європу й хоче зробити її в селі''

Старші жителі Майданецького на Тальнівщині добре пам’ятають ті часи, коли у селі діяв цукровий завод. Його територія та все навколо було обсаджене яблунями. Їх обрізали, білили двічі на рік, одним словом, приводили в порядок. І село виглядало як писанка.

На одній із центральних вулиць, зокрема, на вулиці Гагаріна, до сьогодні залишилася така яблунева алея, яка розділяє тротуар і проїжджу частину. Але вигляд її жалюгідний. Яблуні перетворилися на пеньки, колись рівненькі газони набули вигляду руїн, бо позаминулого року там прокладали водопровід і не розрівняли, як слід, вириті траншеї. Деінде купку мучки хтось залишив, а хтось взагалі сміття з двору висипав. Особливо багато його зібралося біля 2-поверхової будівлі колишнього сільського універмагу, що обсипається просто на голову прохожим. Причому, сиплеться не лише плитка, а й скло з величезних кількаметрових вітрин. Тротуар з часом став непрохідним, і жителі села, а серед них і школярі, змушені ходити проїжджою частиною. До цього знову нікому немає діла. Як казав наш славний земляк Тарас Шевченко: «А братія мовчить собі, витріщивши очі! Як ягнята; «Нехай, – каже, може, так і треба».

Так воно й було б, поки в село не приїхав той, кому не байдуже, що діти не мають можливості спокійно ходити до школи тротуаром, а вимушені долати відстань дорогою. Минулого разу, 3 місяці тому, він аварійний місток у селі полагодив, а тепер взявся за тротуари. Олег Лимоненко разом з групою однодумців повигрібали смітники, розчистили тротуар, завитий диким виноградом, пообрізали та побілили дерева, пофарбували люки, побілили бордюри. Небайдужі здавали гроші, щоб покрити витрати хоча б на пальне.

-Вчора цілий день із самого ранку тут 8 чоловік працювало, не встигав сміття вивозити, – розповідає Олег у четвер по обіді, спускаючись з бензопилкою в руках з переставної драбини. – Обрізав старе гілля яблунь. Тут дрібниці залишилися. А там ви б бачили, що було. Сільський голова бачив, як їхав на роботу, але навіть не зупинився. Зрозуміло, у них немає грошей. А нам нічого і не треба. Нехай хоч мур побілять та посадять молоді дерева. У Німеччині такий закон: зрізав дерево – посади 2 та ще й штраф заплати.

Іншої точки зору на це прибирання сільський голова Михайло Капериз:

-Це прибудинкова територія, яка, згідно закону про благоустрій, повинна прибиратися людьми, кому належить земля.Якби він прибирав у парку, то це одна справа, а так – у людей під хатою. І що характерно, ніхто з них не вийшов допомогти. У мене ж під хатою ніхто не прибирає! – виправдовується сільський голова. – У магазину також є власник. Це Тальнівське РайСТ, нехай прибирають біля своєї власності.

Дивно якось виходить, сільський голова скільки всього робить для села, а жителі, невдячні, й спасибі забувають сказати. І тротуар хотів почистити, щоправда, трактором, коли дорогу робили, та він туди не зайшов. Знайти ж людей для благоустрою території села у центрі зайнятості нереально. Чому ж у інших, успішних громадах, не виникає проблем з благоустроєм? Ніхто не питає, чия власність, а стали й зробили гуртом. І живуть серед краси, а не смітників і стихійних звалищ, які час від часу хтось палить.

Місцевий пенсіонер з навколишнього будинку радий, що у селі є такий житель – Олег Лимоненко, який «бачив Європу й хоче зробити її в селі». Жартома каже, що наступний об’єкт, за який візьметься Олег, буде убита дорога з Тального. «Та вона ж обласного значення», – заперечить місцева влада. А місток був чий?

Ліна ЯЛОВСЬКА