Атовець з Тальнівщини каже, повернеться додому тільки після закінчення війни

► На рубежі

Всім землякам передає привіт з передової 27-річний атовець Олександр Кужелівський із Вишнополя на Черкащині. Нам вдалося поспілкуватися з ним по телефону. Розмова була короткою та дещо напруженою. Чоловік розповідав все зважено та стримано, у його голосі відчувався неспокій та тривога.
– Зараз перебуваємо в бліндажі, під землею. У нас спостережний пункт. У разі обстрілу ми переходимо окопами. Нині така ситуація на фронті, що ми не можемо давати «відповідь»: по нас стріляють, а відстрілюватися не можна, – говорить атовець.
Олександр Олександрович підписав контракт на військову службу у 2020 році. За першою ротацією проходив службу на території сіл Водяного та Пісків, а нині перебуває на передовій у Старій Михайлівці. Служить у 56 бригаді 37-го окремого мотопохітного батальйону «Запоріжжя». Каже, найближче до ворога були за метрів 50.
Дуже дякує Кужелівський волонтерам з рідного краю, з Тальнівщини, за підтримку. Нещодавно, каже, звертався за допомогою, просив, щоб переслали медикаменти. Щиро вдячний, бо зреагували оперативно і прийшла не одна посилка. Чоловіка радує, що військовослужбовців підтримують з дому, не залишають, знають та цінують, бо ж розуміють, що вони жертвують своїм життям заради спокою та добробуту всієї країни.
Нині у такий складний та холодний період, як розповідає атовець, вони зігріваються здебільшого теплим одягом, гарячим чаєм та топлять в буржуйках. Зрозуміло, багаття розводити не можна, адже так можеш сам до себе привернути увагу ворога.
Атовець розповідає, що його старший брат Вадим Кужелівський служить у 24-й бригаді. Відповідно зв’язок з ним він не тримає, бо у цілях безпеки цього робити не можна. А от вдома на нього чекають сестра та племінник. З ними періодично зв’язується телефоном. Повідомляє, де він, що він і як, щоб рідні менше хвилювалися.
Олександр живе надією, що війна швидко закінчиться і все буде добре. Вірить тільки в краще, в те, що Україну у нас ніхто не відбере. А він повернеться додому живим та здоровим тільки тоді, коли закінчиться війна.
Цього року минуло п’ять років з дня загибелі на війні брата Олександра Дмитра Оверченка. Співчуваємо, пам’ятаємо і дякуємо воїнам-захисникам за відвагу!

Ольга МОСКАЛЕНКО

Читайте також: Тальнівські волонтери надають допомогу воїнам АТО