Атовця з Тальнівщини відзначено військовою нагородою

► На рубежі

Для кожної матері син – це її надія та гордість. А коли за його відповідальність, дисципліну та ставлення до військової служби, матері вручають «Орден» – то це велике щастя й радість усвідомлення своєї значущості. Значить: життя прожито недаремно.
Саме таку нагороду «Орден матері бійця АТО» нещодавно отримала Надія Олександрівна Заболотня із села Веселий Кут, що на Тальнівщині. Вручити нагороду матері приїхав військовий комісар Валерій Кудла та староста Павло Козаченко. Для Надії Олександрівни та її чоловіка Михайла Михайловича це було справжньою несподіванкою.
Минулої осені їхній син Іван Заболотній отримав повістку і, не роздумуючи, пішов служити. Строкову службу проходив у Києві, у 101-ій бригаді охорони Генерального штабу. Через пів року хлопець перейшов на службу за контрактом. Нині він перебуває у зоні проведення АТО/ООС – у Донецькій області. Охороняє Штаб операції об’єднаних сил. Солдат чекає на ротацію і найближчим часом має прийти у відпустку. Нам вдалося поспілкуватися з Іваном телефоном. Хлопець розповів, що служба йому подобається, від армії і не думав ухилятися – знав, що служитиме у Збройних Силах. Після закінчення 9-річки у рідному селі Іван навчався у Тальянківському коледжі на механіка. Потім вступив до Уманського університету садівництва, паралельно працював у фермерському господарстві.

– Довчився до бакалавра і пішов в армію, – розповідає Іван, на магістратуру не пішов, бо у 24 роки йти в армію – наче трохи запізно. Через пів року строкової служби підписав контракт, бо захотілося спробувати чогось нового, непередбачуваного, та й свободи більше. Коли я служив у Києві в бригаді, постійно був під наглядом. А зараз – як на роботі, місяць відпустки дають. Узимку вдома був, тепер чекаю знову, коли зможу обійняти маму, сестру, випити по чарці з батьком. Вони в мене найкращі!
Зі скромності Ваня нам не розповів, що в день, коли ми з ним спілкувалися, його було нагороджено відзнакою Командувача об’єднаних сил «За звитягу та вірність» із врученням пам’ятної медалі. Таку нагороду отримують кращі з кращих за віддану службу.
Напередодні Іван приїхав додому, нікому не казав, що їде. Зробив батькам та сестрі несподіваний сюрприз. Маму зустрів з роботи, подарував квіти. Словами не передати почуття, що переповнювали серце Надії Олександрівни, коли побачила сина з букетом ромашок. За цей місяць, що перебуватиме вдома, Іван планує відвідати друзів, кумів, а як буде час – поїде на море, звичайно разом з мамою, татом та сестрою.
Контракт Івана закінчується 23 квітня 2023 року. Поки що він не планує його продовжувати, хоче повернутися в рідне село, збудувати хату, одружитися і продовжувати славний хліборобський рід.

Ліна ЯЛОВСЬКА