Вісті Черкащини Анатолій Фурман: психологія не для маніпуляцій, а для визволення
Думати – значить жити
У межах нашої нової рубрики «Думати значить жити» продовжуємо публікувати фрагменти великого інтерв’ю з відомим психологом, науковцем, поетом, нашим земляком – професором Анатолієм Фурманом. Його відповіді – це завжди глибоке проникнення в суть речей, і вони спонукають до вдумливого осмислення складних і водночас життєво важливих тем.
Сьогодні – друге питання. Воно стосується майбутнього української психології, її проблем і перспектив. Авторська відповідь містить не лише гостру аналітику стану речей, а й глибоку візію – масштабну, сміливу, натхненну.
Як Ви бачите розвиток психології в Україні? Які зміни, на Вашу думку, сьогодні найнеобхідніші?
Психологія як «Попелюшка» сучасности
–Психологія як людинознавча наука в Україні, на жаль, перебуває у ролі Попелюшки, яку й донині гноблять зомбовані матеріалістичним світоглядом невігласи з прокомуністичного, для нашої нації – колоніального, минулого. Як не парадоксально, здебільшого за кілька десятиліть державної незалежности влада, її силові структури й особливо ЗМІ та замовні інтернет-боти традиційно використовують психологію для маніпулювання суспільною свідомістю, підтримки напівправдивого щодо наших історії, рідної мови, національної культури та реалій вкрай драматичного воєнного сьогодення, врешті-решт для залякування, обмеження свобод і підконтрольність перебігу психічного життя громадян. Усе це вочевидь штучно гальмує як задіяння потужних етноментальних ресурсів соборного українського духу-характеру для виплекання політичної нації й утвердження міцної національної держави, так і природне становлення повносилого громадянського суспільства з його впливовими націєтворчими інститутами.
Від знецінення – до визнання людського чинника
–Звісно, якщо в срср у ХХ столітті педологія, генетика, тестологія і фактично психологія були заборонені як «буржуазні науки», то соціокультурна ситуація нині в Україні значно благодатніша. Та й не можна, всупереч розвиненим країнам світу, не зважати на вирішальну значущість у буденних суспільних процесах людського чинника, дійсного змістового наповнення психодуховного життя громадян.
Роль держави: від підтримки до прориву
–В оргдіяльнісному плані стосовно психології та більшости інших соціогуманітарних наук потрібна реальна – ідеологічна, адміністративна й матеріальна – підтримка держави найпродуктивніших наукових шкіл, проєктів, періодичних видань, при чому не англомовних, а україномовних. На часі в старших класах ЗСО (школах, ліцеях, гімназіях) і на других курсах ЗВО ввести до навчальних планів відповідно предмет «Вступ до психології» і дисципліну «Психологія». Принаймні я про це мрію, адже ще древніми греками сказано: «Пізнай самого себе – і ти пізнаєш світ».
Два шляхи розвитку психології: наука чи життєпрактика
–Стосовно розвитку психології в Україні, вкажу на найпримітнішу глобальну тенденцію сьогодення: психологія все більше виходить за усталені межі науково-предметного розгляду внутрішнього світу людини й соцієтальної психіки загалом і починає розпросторюватися на буденну життєактивність різних спільнот, груп і кожну свідому особу, коли вони, щохвилинно докладаючи психологічних зусиль, щоб бути, утверджують власну неповторну присутність у світі й цього останнього – у неозорих засвітах свого психодуховного існування.
Інакше кажучи, психологія має два світоглядно альтернативних шляхи чи напрями розвитку:
–екстенційний, малопродуктивний – як природничої науки, котрою займаються і ґрунтовно розуміють одиниці (3-5% від народного загалу),
–та інтенсивний, евристичний – як способу повсякденного психологічного практикування і миследіяльності, який повсякчас реалізують усі та кожен із нас, безперервно виконуючи певну психологічну роботу з і над іншими.
Тому закономірно, що в часопросторі авторської наукової школи четвертого покоління вже більше десяти років йде інтенсивна інтелектуальна підготовка до цього докорінного, власне революційного, прориву психології на якісно вищий еволюційний щабель функціонування як системи новітнього людиновимірного знання.
Теорія та практика: розширення горизонту
–Окрім того, вкрай важливо розвивати цей напрям новочасної української психології, що стосується розширення її предметного поля, де, з одного боку, має постати в усій просвітленій свідомістю величі теоретична психологія, з іншого – прикладна, практико зорієнтована з її численними техніками, засобами, процедурами психологічного оздоровлення українців. Водночас модерна психологія покликана позбутися примітивізмів і спрощень у витлумаченні окремих психічних процесів і явищ поза цілісною психодуховною організацією конкретної людини, втілюючи у повсякдення ідеали постнекласичної, себто людиновимірної, психокультурної, розумности.
Майбутнє – за канонічною психологією та психософією
–До того ж вбачаю велике майбутнє української психології в подальшій розробці щонайменше двох основоположних тематизмів самородка національної творчости Володимира Роменця:
–канонічної психології, що виявляє вершинні взірці здійснення вчинку як найголовнішого способу зреалізування людини,
–і психософії як мудрости її актуального вчинення у будь-яких, проблемних, драматичних чи навіть трагічних, життєвих обставинах.
Уривок, який ми публікуємо сьогодні, – це не лише аналітика, а й концепція. Бачення майбутнього, що народжується з болю за сучасність. Прочитайте його повільно, вдумливо. Тут – і виклик, і запрошення до спільної дії.
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
