Адміністраторка одного із сіл Тальнівщини своєю місією вважає служіння людям

У кожної людини своя місія на землі. У Алли Півторак із Кривих Колін, що на Черкащині, ця місія – служіння людям. Вихована на високих моральних принципах, наслідуючи приклад своєї матері, яка працювала завідувачкою дитячим садочком, вона вирішила посвятити себе дітям. Відразу після школи пішла навчатися на вчителя української мови в Черкаський національний університет імені Б. Хмельницького. Здобувши вищу освіту, повернулася в рідну школу – викладати українську мову і літературу. Відразу завоювала авторитет та повагу серед односельців, тому не один раз обиралася депутатом сільської ради. Згодом була обрана секретарем сільської ради. Деякий період часу виконувала обов’язки сільського голови. Із запровадженням адміністративно-територіальної реформи стала працювати провідним спеціалістом Тальнівського центру надання адміністративних послуг у с. Криві Коліна. У народі називають адміністратором, а дехто, по старій звичці, кличе головихою.
Каже, що невідомість спершу усіх лякала, а тепер звикла і люди сприймають реформи нормально. Головне – відчуття, що вони не забуті, що ними опікуються, переймаються їхніми проблемами, що Алла Василівна завжди робила і продовжує й нині.

– Звичайно, роботи додалося. Бо ту роботу, що ми виконували в 4-ох тепер я роблю одна. Доводиться працювати із субсидіями, соціальними допомогами, і по землі я теж довідки видаю. Інколи й спірні питання треба вирішувати, бо люди часто межу не поділять. Є всякі нюанси, – каже Алла Півторак. – Єдине, як були у нас кошти, ми могли ними розпоряджатися, зараз все йде в спільну казну, а звідти вже розділяють, кому й на що треба. Наприклад, навесні були проблеми з бензином, доводилося навіть за власні кошти купувати. Бур’яни росли так, що тільки встигай скошувати. Поки що силами громади, по великому рахунку, у селі нічого не зроблено, якщо не рахувати замінених лампочок вуличного освітлення та централізованого вивозу сміття один раз. Ні, ще трактором обкосили кладовище у Чеснополі. На тому й все.
Адміністраторка визнає, що велику роль у розвитку села, як, власне, і до реформи, відіграє родина Мовчанів та Новицьких, які опікуються не лише навчальним закладом, а й дбають про благоустрій села. Навесні силами підприємців було розчищено Гірський Тікич, пофарбовано місточки та огорожу сільських кладовищ, побілено дерева, бордюри, не один раз вивозилося сміття та підгорталося сміттєзвалище. «Добре працювати, коли є підтримка, мудрі поради та хороші наставники, – висловлює свою думку Алла Василівна. – Якби в кожному селі були такі виробники, які взяли на себе відповідальність за людей, їхній добробут, то й громада ставала більш успішною та квітучою. Так і має бути: лише у співпраці бізнесу, влади та людей можна досягнути таких результатів».
На запитання «Чи не тягне в школу?» Алла Півторак відповіла:
– Донедавна я поєднувала обидві ці професії: ще минулого навчального року я мала години української мови у Кривоколінській школі. Сказати, що мені подається більше, навіть відразу не можу. У школі ти працюєш з дітьми і коли бачиш результат своєї праці – це приносить задоволення. Те й саме тут, люди приходять до тебе, чекають поради, консультації, доброго слова. І якщо вони повертаються додому у доброму гуморі та задоволені, значить я свою місію виконала.

Ліна ЯЛОВСЬКА