Адміністраторка із Зеленькова розповіла про свої будні

У вівторок, 4 травня, ми побували в селі Зеленьків. В перший тиждень після Великодня прийнято ходити на могилки рідних, прибирати, садити квіти, бо в неділю – Проводи (Радуниця) або Гробки, як кажуть на Тальнівщині. Завзято до свята готуються і в Зеленькові.
Відразу при в’їзді у село нас зустрічає адміністраторка Оксана Удачна. Незважаючи на свій вихідний, вона на роботі, як і два працівники з благоустрою. Жінка показує центральну площу села, яку ще до Великодня дещо облагородили – побілили бордюри та дерева, позагрібали та позамітали. Навпроти – молодий парк, який заклали кілька років тому. Оксана Миколаївна бідкається, що не покосили – мають гуси де пастися. Не кошені й обочини доріг.
– Прибирання ми завжди намагалися закінчити до Великодня і до Провідної неділі. На даний час такої кількості матеріалів у нас немає. Комунальне підприємство «Тальне-Сервіс» нас не забезпечило необхідним, хоча список ми передавали. Через це виникла необхідність звернутися до підприємців. Першою на моє прохання відгукнулася «Об’єднана сільськогосподарська компанія» та її директор Ігор Новицький. Нам виділили 5 тис. грн., аби ми мали можливість завершити прибирання села. Перед цим був зроблений дзвінок до сільгоспвиробника Руслана Лисенка, аби він нам надав техніку для вивозу сміття. Відповідь була – «у мене немає людей прибирати територію», – каже адміністраторка, показуючи будівлі в центрі села. Серед них і будинок культури, дах якого вимагає капітального ремонту. Й славнозвісне приміщення дитсадка, під одним дахом з яким проводилися поминальні обіди. Кафе було закрите рішенням громади. Треба було терміново організувати місце для проведення поминальних обідів.


Оксана Миколаївна запропонувала одну з кімнат у приміщенні сільської ради. Згодом депутати Тальнівської міської ради прийняли рішення перенести дитсадок у школу, адже там є всі необхідні умови, а кафе так і залишити на попередньому місці. «Тому, коли мене запитують, з чого я почала, приступивши на роботу адміністратора (адміністратори в селах призначені з 15 лютого, – авт.). відповідаю: з покійників. Жарт, звичайно, але в ньому є доля правди», – веде розповідь Оксана Удачна.
Наступне болюче питання, вирішення якого зеленьківці чекали ще від колишньої сільської ради – перенесення ФАПу.
– У нас у свій час існувала гарна лікарня, яка знаходиться в мальовничому ліску на краю села. Але люди хочуть, аби медичний заклад перенесли поближче в центр. Адже не в кожного є транспорт, а дійти теж не кожен зможе (переважна більшість населення – пенсіонери, – авт.), – каже жінка. – Ситуації бувають надзвичайні. Тому медичний заклад треба мати ближче до людей, в центрі. Розглядається також питання аптеки, яку закрили в селі. Ми цікавилися, як це працює в інших селах, переймали досвід. Сільська фельдшерка Вікторія Коваль погодилася заключити договір з Центральною аптекою в Тальному, аби не залишити односельців без життєво необхідних ліків.
Та проблема в наступному – приміщення. Ми запропонували розмістити аптеку в приміщенні колишнього дитсадка, та вирішувати будуть в громаді. Треба буде проводити громадські слухання, – продовжує жінка.


Тим часом доїжджаємо до сільського кладовища, що розміщене на в’їзді в село з протилежної сторони – з Вишнополя. На обочині – з десяток легковиків. На цвинтарі людно: одні обкошують могилки, інші саджають квіти, хтось вигрібає суху траву та листя. Відразу біля входу двоє чоловіків та жінка приводять до ладу будинок, де зберігаються ритуальні атрибути. Це працівники з благоустрою села – Михайло Володимирович Горбаченко та Неля Іванівна Гаршина з чоловіком Василем Сергійовичем. Жінка підводить чорною фарбою свіжовибілений будинок, а чоловіки обрізають дерева та виносять гілки. Кажуть, що подбали, аби люди не робили звалище на кладовищі: Михайло Горбаченко надав свій причіп, аби поставити під лісом та й вивезуть потім все на сільське сміттєзвалище.
Сміттєзвалище в Зеленькові знаходиться поза селом, на межі із Тальянками. «Трохи незручно, тому що другий кінець села, але розмістити в іншому місті не можна було. Є цілий ряд умов, що обов’язкові до виконання, – пояснює адміністраторка. – Там у нас живе Валерій Біда, який має спеціалізовану техніку. Йому подзвонили з міської ради і він погодився підгорнути 2 сміттєзвалища – у Зеленькові та Вишнополі. З ним буде заключено договір і оплачено послугу».
Проте вивіз сміття залишається нагальним питанням для села. Аби не створювалися стихійні сміттєзвалища, треба регулярно вивозити сміття. Таку практику у Зеленькові мають. Як каже Оксана Удачна, вона, будучи сільським землевпорядником, свого часу запропонувала сільським орендарям, відповідно до орендованих гектарів, надавати техніку для вивозу сміття, яке забирали з-під дворів фіксованої дати. Цю традицію варто відновити.


До прибирання в селі долучаються також учасники ГО «Військово-патріотичний клуб «Гайдамаки». Біля музею, який вони відкрили у старому млині минулого літа, зустрічаємо Станіслава Волощука. Атовець ділиться планами розчистити територію понад річкою, аби можна було проводити військові вишколи, патріотичні фестивалі. Непогано було б і пляж завершити. До речі, на річці у цю пору неймовірно багато лебедів. «Вони тут паруються», – каже Волощук.
– Чи не виникало проблем з оформленням документів? – запитуємо в Оксани Миколаївни.
– Ні, адже я довгий час працювала землевпорядником у сільській раді, деякий час заміщала секретаря. Робота мені знайома. Якщо є якісь неузгоджені питання, то я співпрацюю із старостою та адміністраторами по своєму старостату. Також була створена у Вайбері група «Віддалені робочі місця ЦНАП», де можна отримати вичерпну інформацію, пораду, – відповідає адміністраторка. – Щодо земельного конфлікту, який був спровокований у нашому селі, то це вигідно одній людині. Можу пояснити, чому оформила договір оренди на сільські пасовища. З 2007 року на мене, як на фізичну особу, був укладений договір, бо з усіх зеленьківців, що тримали худобу, на той час ніхто цього не хотів робити. Мій чоловік, який тоді почав фермерувати, запропонував мені взяти на себе цю відповідальність. Договір оренди поновлювався по 2015 рік, поки розпорядження землею не перейшло в Головне управління Держгеокадастру в Черкаській області. Тоді виникли питання, адже земля рахувалася ріллею, хоча насправді це перелоги, які більше 40 років не оралися. Питання пролонгування договору оренди зависло в повітрі. Дешевше було всім нам корови продати, ніж через Черкаси оформити землю. Зі створенням громади виникла можливість укласти новий договір. Адже на даний момент ще є в нас тваринництво, є люди, і я серед них, які самовіддано тримають ВРХ. І якщо ми для села збережемо ці пасовища, то, можливо, у людей виникне бажання відродити тваринництво.

Марина КАМІНСЬКА

15.05.2021 09:00
Переглядів: 1469
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.