Адміністраторка із села на Тальнівщині працює з односельцями понад 20 років

«Мене завжди оточували розумні, порядні люди…»

Ми продовжуємо спілкуватися з адміністраторами, які працюють у селах Тальнівської громади. Цього разу розмовляли із Наталією Валеріївною Кушенко із Здобутка. Працювати з людьми для неї стало звичною справою. У селищі її добре знають, адже жінка працює у стінах тепер вже колишньої сільської ради не один рік. Після закінчення школи вона вирішила стати бухгалтером. Освіту за фахом здобувала у Тальнівському будівельно-економічному коледжі. З 2000 року, після декрету, вийшла на роботу у сільську раду. Працювала тут головним бухгалтером до 2017 року. В цей період заочно здобула вищу освіту у Львівському національному аграрному університеті. Після утворення Тальнівської об’єднаної громади у 2017 році, куди увійшов і Здобуток, була переведена на роботу до міськради – спеціалістом з питань діловодства. Нині Наталія Валеріївна та ще адміністратор з Гордашівки – єдині, що рахуються працівниками віддалених відділень ЦНАПу. На решту чекає конкурс.
– Відколи я працюю, мене завжди оточували розумні, порядні люди, які ділилися своїми знаннями і досвідом зі мною, – розповідає Наталія Кушенко. – І зараз це мені дуже допомагає. Я не кажу, що знаюся на всьому. Зміни у законодавстві відбуваються постійно, тож треба, буває, і перепитати, і консультацію отримати, запитати, якщо щось незрозуміло. Якщо оформити приписку чи виписати людину мені легко, бо це доводилося робити й раніше, то з земельними питаннями я ще не працювала. Тут для мене все нове.
Як розповідає жінка, односельці звертаються до неї з різних питань, однак переважно приходять оформляти субсидії. А ще телефонують, повідомляють, якщо де лампочка перегоріла чи показники лічильників хочуть передати. Усе це Наталія Валеріївна ретельно записує. «Що три тижні я поновлюю записи, потім роздруковую, підписую і передаю на електронну пошту КП «Водоканал», який займається вуличним освітленням», – каже.
Налагоджену співпрацю жінка має і зі старостою Михайлом Каперизом. Він, як пояснює, і приїде, щойно випаде така можливість, і питання допоможе вирішити, за що йому вдячна. Плюсом є те, що від Здобутка до Тального – рукою подати. Їздить сюди двічі на день рейсовий автобус №5. Іноді жінка їде з документами до міста на мопеді. Там підписує їх у старости та здає. «Людям з віддалених сіл дістатися до Тального непросто», – зазначає. Добре відгукується адміністраторка про роботу ФАПу та сільського клубу.
Постійно підтримують порядок у селі працівники з благоустрою Галина Горошко та Олександр Прокопчук. За словами адміністраторки, в переддень нашої зустрічі вони саме наводили лад у центрі села: стригли кущі та загрібали.
– Ними не потрібно керувати, – каже Наталія Валеріївна. – Свою роботу вони знають і виконують на совість. Вчора наробилися добряче. В таку спеку працювати не кожен зможе. А скільки цього року косити треба – Олександр Володимирович із рук ту косу не випускає. У нього – 2 га площі. Косить він і в центрі села, і на кладовищі, і на зупинках, і біля наших стел, що на повороті на село. Єдине, що мало коштів на села виділяють на благоустрій. Бензину не вистачає. На дитячому майданчику треба постійно підкошувати траву, адже тут діти щодня. Хоча фарбу нам цього року видали дуже гарну – блискучу, густу, різнокольорову.
Найболючішими у селищі залишаються питання водопостачання та стихійних сміттєзвалищ. У посушливу пору води людям, як каже жінка, не вистачає. «Кажуть, на башті встановили обладнання, то нібито має наладитися, – розповідає Кушенко. – Водогін старий, пориви стаються часто. Мали замінити труби по Черкаській, Молодіжній, Зарожанській, частково по Соборній. Вже і труби закупили, і проєкт є, але коли ці роботи будуть проводити, поки невідомо. Коштів, мабуть, чекаємо. А щодо смітників, то вже не знаємо, як з цим боротися. Їздили і я, і Олександр Прокопчук, чіпляли таблички з попередженням, аби не носили сміття. Але, бачимо, робити це продовжують. У нас забирають сміття щоп’ятниці. Поки безкоштовно машину надає КП «Тальне-Сервіс». Але ні, несуть у ліс, до стадіону, до кладовища (де, щоб не кущі, то сміття дійшло б до ставка) тягнуть сміття мішками.
Жінка пригадує, як колись бігали дітьми у березах босоніж, не боялися, що натраплять ногою на скло чи металеві кришки, як бігали збирати проліски по ярах. Кругом тоді було чисто. Не так, як тепер. Питання сміттєзвалища, що розростається неподалік від населеного пункту, неодноразово піднімалося депутатом Ростиславом Пироженком на рівні міськради, розглядалося воно і на виїзному прийомі міського голови Василя Сідька. Однак на смітник як везли сміття з усього світу, так і продовжують везти.

Ольга ОСІЯНЕНКО