Вісті Черкащини Зібралися після роботи – сплели «кікімору». Волонтерство у Черкаському профспілковому центрі допомоги ЗСУ
У просторому приміщенні – тиша, яка час від часу переривається шелестом тканини, рипінням ножиць і приглушеними розмовами. Кілька жінок зосереджено заплітають вузли, зшивають елементи майбутніх маскувальних костюмів. У Профспілковому центрі допомоги армії при Федерації профспілок Черкаської області такий вигляд має звичайний вечір після основної роботи.
Волонтерять у Центрі з перших днів і досі залишаються його опорою Марина Горлач, Ірина Свергунова, Оксана Черненко, Віталіна Кожушник, Юрій Анашкевич. Вони переконані, що зупинятись не час: треба триматися гуртом і рухатись до спільної мети.
У кімнаті поруч із тією, де стоїть станок для плетіння, – своєрідний склад. Тут усе, з чого народжується «кікімора»: акуратно складені сітки, нитки, підготовлені до плетіння, мішковина, і зв’язані в жмутики смужки спанбонду. Його зручно нарізати, він не сковує рухів, не шелестить. Кольори – різні, під різний ландшафт. Це й зелений, бежевий, хакі.
Як працює Центр і що допомагає тримати темп
Профспілковий центр допомоги ЗСУ діє з весни 2022 року. Саме тоді, 18 квітня, волонтери сплели першу «кікімору». Ідея виготовляти такі костюми виникла у голови профспілки АПК Марини Горлач. Разом з колегами вона й почала шукати способи, як реалізувати задум. Навчалися плести методом проб і помилок. Частково перейняли досвід у команди з місцевого центру, який допомагає армії ще з 2014 року.
– У Центрі допомоги переселенцям мені показали, як плести ці костюми, – розповіла Марина Горлач. – До цього я ніколи не займалася нічим подібним, але завжди любила рукоділля, в’язала спицями. Спершу ми використовували сітку, яку передали рибалки. І саме з неї зробили перші спроби. Потім усе пішло. Одного разу звернувся працівник Служби безпеки України – попросив сплести для нього «кікімору». Настільки захопилися, що й самі не помітили, як це стало частиною життя. Ти своїми руками щось робиш, і розумієш – це внесок у перемогу, – згадує Марина.
Почали експериментувати. Поїхали за манекенами, розробляли викрійки, пробували різні техніки плетіння.
З того часу сплели майже 1000 «кікімор», 809 каверів на шоломи і 3075 квадратних метрів маскувальної сітки.
– У нас усе відпрацьовано: хто ріже, хто зшиває, хто плете, – сказала голова обласної профспілки працівників соціальної сфери України Наталія Дутко. – Приходимо в обідню перерву, після роботи, у вихідні.
Свій вільний час вони присвячують справам, які важливі і для фронту, і для громади.
На смужки спанбонд ріже Юрій Анашкевич. Пан Юрій працює правовим інспектором обласної профспілки працівників ЖКГ. Поділився, що до ініціативи доєднався без роздумів.
– Спочатку нарізали все вручну. Було дуже довго. Та згодом я придумав використовувати розкладену коробку як лекало, що значно пришвидшило процес. Розрізаю шари спанбонду ножем навпіл, фіксую, електричним ножем нарізаю смужки. В одному рулоні – 300 метрів. Якщо нарізати смужки шириною 5 міліметрів, виходить приблизно 214 тисяч таких смужок, а з чотирьох рулонів – близько мільйона.
Під час роботи чоловік користується ножем, який колись отримав у подарунок в університеті. За його словами, цей ніж найкраще справляється із завданням.
Деякі волонтери, близько 10 осіб, працюють з дому. Це, зокрема, пенсіонери, яким важко пересуватися. Їм привозять матеріали, а готові вироби й заготовки забирають. До такої логістики активно долучаються родини працівників профспілок, що робить процес максимально зручним і злагодженим.
– Вдома я плету «кікімори» прямо на сушарці для білизни, – розповіла Іда Таранцева. – Для нас, пенсіонерів, важливо, що ми тут відчуваємо повагу і підтримку. Особливо приємно, що нас не забувають вітати зі святами.
Тут панує не лише робоча атмосфера. Разом вони також п’ють чай, спілкуються, підтримують одне одного.
Щоб подякувати тим, хто постійно допомагає, у Центрі вручають грамоти. Наприклад, до Дня волонтера або до інших свят. Минулого року до Дня прапора і Дня Незалежності дарували небайдужим шеврони з символікою Центру. Так просто дякують тим, хто допомагає, і водночас підштовхують інших долучатися.
– Такі речі об’єднують, дають відчуття, що твої зусилля відзначені і важливі. А головне – надихають приходити знову, – наголосила Іда Таранцева.
Нещодавно частина команди разом підкорила Говерлу. Це був і відпочинок, і можливість згуртуватися ще більше, діляться колеги. Через спільну справу, допомогу ЗСУ, вони стали ближчими один до одного.
До речі, у Центрі волонтерять люди різного віку. Наймолодшій було всього 10 років, коли вона вперше взялася плести разом із дорослими, а найстаршій зараз – 90.
Матеріали є – не вистачає рук
Матеріалів для плетіння наразі достатньо, каже голова профспілки АПК Марина Горлач. Не вистачає рук. Кожен, хто вже волонтерить, намагається залучити знайомих. Приводять колег, родичів, друзів.
– Від держави не отримуємо жодної матеріальної підтримки. Усе необхідне закуповуємо або за профспілкові внески, або завдяки благодійним пожертвам. Статут дозволяє спрямовувати частину коштів на допомогу Збройним силам. Наприклад, працівники соціальної сфери практикують збір одноденного заробітку: скидаються коштами, а потім централізовано купують тканину та інші матеріали для роботи.
Війна дедалі більше переходить у дронову, потреба в таких костюмах менша, ніж було на початку, пояснила Марина Горлач.
– «Кікімори» плетемо постійно, аби завжди мати кілька напоготові. Але щойно надходить терміновий запит із фронту, тимчасово відкладаємо плетіння маскувальних сіток і переходимо до виготовлення костюмів.
Головний бухгалтер ППО ПублАТ «Черкасиобленерго» Оксана Черненко, у якої чоловік військовий, добре пам’ятає перші дні повномасштабного вторгнення. – Було незрозуміло, що робити і куди бігти.
Саме в цей момент Марина Володимирівна запропонувала взятися за плетіння «кікімор». На початку волонтерства стикалися з нестачею тканини потрібного кольору та типу, тому імпровізували.
– Каже: «Давайте робити!» А ми: «З чого?». Потім почали різати і фарбувати покривала – так поступово вийшли на той виріб, що маємо зараз. Коли хлопці звітують про отримання, надсилають фото – я плачу. Це зворушує до сліз. Росіяни в нас забрали ціле покоління. Скільки тепер треба часу, щоб воно відновилося?
Працювати доводиться багато, але вона точно знає: може все, переконана Оксана Черненко.
– Засікала – «кікімору» можна сплести за 12 годин. Якщо зранку встану – до вечора вже буде готова. Ми всьому навчилися. Я, наприклад, не вміла в’язати гачком, тепер вмію. Коли всі працюють разом, навіть найскладніше стає під силу. Скільки можемо – стільки допомагаємо. Буває, що не сплю вночі, болить голова чи руки, але якщо знаю, що це термінове замовлення, зроблю вчасно.
Костюми та сітки передають на передову: через волонтерські штаби або поштою – безпосередньо військовим з усієї України.
– Хочемо подякувати Профспілковому центру допомоги армії при Федерації профспілок Черкаської області за підтримку. Отримали 10 маскувальних костюмів – «кікімор» і 10 каверів для бійців 23-ї частини. Щиро дякуємо. Слава Україні!» – такі повідомлення регулярно надходять волонтерам, кожне додає сил продовжувати роботу.
Допомогли вже понад 80 бригадам. Захисники звітують. Кажуть, передані маскувальні засоби допомагають залишатися непомітними.
– Наші «кікімори» – уздовж усієї лінії фронту. Починаючи з білоруського кордону, далі Одеса, Молдова, по колу. Навіть у Суджу відправляли. Дзвонять військові, пишуть. Ми питаємо, на коли потрібні маскувальні засоби, а у відповідь чуємо: «На вчора». Бо буквально за день – мінус п’ять пікапів. Пам’ятаємо випадок, коли десятеро наших хлопців вийшли в розвідку. Їх засікли. Встигли вийти восьмеро. Двоє залишилися. Вони були в «кікіморах». Потім розповідали, що ворог пройшов майже впритул. Завдяки костюмам вдалося врятуватися, щиро дякували, – сказала Марина Горлач.
У перші місяці роботи, в 2022 році, сюди завітав натівський військовий Кім, який приїхав добровольцем служити в Україну. Йому було 60 років. Здивувався, що все робиться безкоштовно: довго не міг повірити, просив дозволу сфотографувати процес створення «кікімор». Розповідав, що у них подібний костюм коштує 1600 доларів, та ще й виготовлений із синтетичних матеріалів. – А наші – натуральні. «Я таку хочу! Зробіть мені!», – переказала слова гостя Марина Горлач.
Черкаський профспілковий центр допомоги армії з 2022 року підтримує військових маскувальним спорядженням – костюмами-«кікіморами», сітками, каверами для шоломів. Тут кожен займається своєю справою: хтось ріже спанбонд, хтось плете, хтось шиє. Частину роботи волонтери виконують вдома – особливо ті, кому важко щодня приходити до центру. Усе виготовлене передають на передову. Центр не просто забезпечує армію – він об’єднує людей, які хочуть бути корисними й допомагати разом.
Звіт про дослідження сфери благодійності в Україні за 2024 рік, підготовлений Zagoriy Foundation спільно з Info Sapiens, спростовує поширені проросійські наративи про «втому від війни» та нібито зменшення підтримки волонтерства. За результатами дослідження, 86% українців упродовж року так чи інакше брали участь у благодійній діяльності.
Опитування засвідчило, що основними мотивами благодійної діяльності для українців залишаються співчуття (33%), патріотизм (17%) та відчуття громадянського обов’язку (16%).
Частка українців, які займаються волонтерством, зросла з 39% у 2022 році до 43% у 2024-му. Найактивніше долучаються до волонтерської діяльності молодь, працівники державного сектору та мешканці сільської місцевості.
«Проект «Посилення стійкості медіа в Україні».
Впроваджується Фундацією «Ірондель» (Швейцарія) та IRMI, Інститутом регіональної преси та інформації (Україна).
Фінансується Фондом «Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity)».
Disclaimer that has to be used:
Improving Media Resilience in Ukraine Project.
Implemented by Fondation Hirondelle (Switzerland) and IRMI, Institute for Regional Media and Information (Ukraine).
Funded by Swiss Solidarity
