Вісті Черкащини Законопроєкти, які викликали хвилю дискусій і обурень: юристка пояснила, що може змінитись через нові покарання за СЗЧ і непокору командиру
Нещодавно в кількох українських містах родичі військових та інші українці вийшли на площі міст з протестами щодо законопроєктів проти утисків військовослужбовців
Зміст
- Посада є, повноважень нема
- Як військовослужбовцю вберегтися від ймовірних покарань від керівництва за скаргу до омбудсмана?
- Жорсткіше покарання за непокору командуваню
- Що змінилося щодо повернення із СЗЧ
Протестувальники вимагали ухвалення закону про військового омбудсмана, який наразі розглянули лише в першому читанні. Також виступили проти ухвалення законопроєкту №13452, що посилює покарання за відмову від виконання наказу командира. Крім цього, вимагають скасувати норми закону №8271 від 2022 року, який посилив відповідальність військових за самовільне залишення військової частини.
Еспресо запитав у адвокатки Дар’ї Тарасенко думки щодо відповідних законопроєктів, які переваги чи загрози має кожен з них.
Посада є, повноважень нема
Щодо ухвалення законопроєкту про військового омбудсмана адвокатка каже, що він є потрібний, оскільки ця людина стане голосом військовослужбовців. Вона отримає повноваження вирішувати всі проблеми воїнів і зможе законно тиснути на тих, хто порушує права військових.
“На сьогодні, начебто, створили таку посаду, президент призначив людину, а повноважень у неї немає. І вона працює, можна вважати, на громадських засадах, розбирається і дійсно допомагає. Однак їй потрібен нормативно встановлений важіль впливу, якого до сьогодні немає. Отже, такий закон критично необхідний”, – наголошує адвокатка.
Наразі ж посадовці стверджують, що “коли буде закон, тоді виконуватимемо вказівку уповноваженого”. Тому, за словами правозахисниці, зараз найважливіше – нормативно закріпити, що є така посада – військовий омбудсман і що вона може робити.
“Як мінімум військовий омбудсман має мати повноваження звертатись до керівництва військових формувань і вимагати письмових пояснень щодо ситуації, з якими звертаються військовослужбовці до них. Крім того, мати можливість проявляти ініціативу, подавати проєкти нормативно-правових актів, пропозиції, які зможуть врегулювати ці проблеми. На практиці, а не тільки в теорії”, – пояснює Тарасенко.
Нагадаємо, 30 грудня 2024 року Володимир Зеленський призначив Ольгу Решетилову (Кобилинську) уповноваженою з питань захисту прав військовослужбовців та членів сімей українських воїнів. Тоді ж президент заявив, що головним завданням є разом із Міністерством оборони України та громадянським суспільством підготувати законопроєкт про військового омбудсмана та всі необхідні системні основи роботи цієї інституції. З того часу минуло понад 8 місяців, однак закон досі не ухвалили.
Як військовослужбовцю вберегтися від ймовірних покарань від керівництва за скаргу до омбудсмана?
До речі, військові побоюються, що попри запровадження такої посади, як військовий омбудсман, вони матимуть проблеми з керівництвом після будь-яких скарг до нього.
Але Дар’я Тарасенко каже, що така проблема існувала не те, що до призначення уповноваженого, але й задовго до повномасштабної війни. Вирішувати її, каже юристка, потрібно окремо.
“З власної практики скажу, що військові мають проблеми, коли вони подають скаргу на гарячі лінії Міноборони чи навіть коли вони звертаються до адвоката. За це вони також отримують покарання. На практиці я бачу історії, навіть коли військовий отримує незаконну відмову у звільненні. Ми звертаємось до суду з позовом зобов’язати військову частину його звільнити, натомість людину переводять в іншу військову частину на передову. По-перше, як покарання, а по-друге, все-таки позов тоді вже не матиме жодного сенсу. Бо, не може звільнити та частина, яка вже не є тою військовою частиною, де служить військовослужбовець”, – пояснила вона.
Тарасенко каже, що цю проблему потрібно вирішувати окремо. Необхідно напрацювати механізм, щоб не не дати командуванню зловживати своїми правами і карати військовослужбовців за те, що вони звертаються по допомогу.
Жорсткіше покарання за непокору командуваню
Після протестів на вулицях міст, Міністерство оборони України заявило, що підтримує позицію Комітету ВРУ з питань правоохоронної діяльності та Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки про необхідність виключення із законопроєкту №13452 положень про посилення відповідальності військових за непокору. У відомстві додали, що він потребує доопрацювання.
Цей законопроєкт лише поданий і навіть ще не прийшов в перше читання. Тарасенко припускає, що його можуть і не винести на розгляд Верховної Ради.
“Тут наразі йде мова про те, що суд не зможе за непокору прийняти більше м’яке покарання, ніж передбачена санкція або навіть звільнити від покарання. Оцю статтю Кримінального кодексу, де мова йде про непокору командиру, внесли до переліку статей, за яких не може бути поблажок. І насправді, якби в нас завжди усіх 100% випадків звинувачення з непокору були б обґрунтовані і справедливі, то цієї норми не варто було би боятись. Бо, насправді, дійсно непокора законним вимогам командира ставить ризик для задачі держави перемогти у війні. Але на сьогодні звинувачення в непокорі буває інструментом тиску”, – зазначила юристка.
Що зміниться щодо повернення із СЗЧ
Щодо покарання військовослужбовців за самовільне залишення, то Дарія Тарасенко звертає увагу, що ще донедавна існували дві процедури повернення з СЗЧ – загальна і спрощена.
“Останнім часом виникла плутанина щодо змін у законодавстві. Часто можна було почути твердження, що після 30 серпня повернення з самовільного залишення частини (СЗЧ) стало неможливим без кримінальної відповідальності. Насправді ситуація виглядає інакше. Кримінальна відповідальність за СЗЧ завжди існувала, а так званої “декриміналізації” ніколи не було. Однак раніше діяла спрощена процедура, яка дозволяла уникнути відповідальності за певних умов. Нині цей механізм скасовано, залишено лише загальну процедуру”, – пояснила юристка.
За її словами, законодавство все ще передбачає можливість уникнення кримінальної відповідальності для військовослужбовців, які вперше самовільно залишили частину. От тільки умови уникнення відповідальності ускладнили.
“Зокрема, передбачено, що після повернення військовий має відслужити щонайменше три місяці в своїй частині і лише після цього можна розглядати питання про звільнення його від кримінальної відповідальності.
Ці зміни вплинули на кілька важливих аспектів: перше – зміна місця служби. Раніше військовослужбовці часто використовували механізм СЗЧ для переведення до іншої частини. Наприклад, щоб служити ближче до сім’ї або за своєю спеціальністю. Після повернення вони могли надати підтвердження від нового командира про готовність прийняти їх. Тепер така схема практично заблокована, адже передбачена обов’язкова тримісячна служба після повернення”, – пояснює Тарасенко.
Ще одна схема, яку намагаються заблокувати – звільнення з військової служби.
“Багато військовослужбовців, які опинилися в СЗЧ, мали підстави для звільнення (інвалідність, народження третьої дитини, необхідність догляду за хворими родичами тощо). Раніше вони могли повернутися, подати рапорт і звільнитися. Нині ж, без відслужених трьох місяців після повернення, це зробити неможливо. У протилежному випадку настає кримінальна відповідальність”, – роз’яснює адвокатка.
Таким чином, каже вона, закон не “повернув кримінальну відповідальність”, а лише ускладнив умови її уникнення. Такий крок значно знижує ймовірність, що військовослужбовці будуть користуватися механізмом повернення із СЗЧ.
Окремо, наголосила юристка Дар’я Тарасенко, окрім обговорених законопроєктів, вона виокремлює ще одну болючу для військових проблему – відсутність чітко визначених термінів служби. Багато військовослужбовців неодноразово наголошують на необхідності законодавчого врегулювання цього питання.
