Вісті Черкащини ЄС “забирає” в України коньяк. Що відбувається?
Українців налякала новина про нібито заборону коньяку та шампанського. Чи справді доведеться прощатися з улюбленими напоями, чи йдеться лише про зміну напису на етикетці?
“У 2026 році в Україні заборонять коньяк та шампанське”. Повідомлення з таким наративом заполонили новинні стрічки та соціальні мережі. Напередодні різдвяних свят вони взагалі сприймаються ніби вирок.
Насправді йдеться не про заборону, а про виконання умов Угоди про асоціацію з ЄС та законодавства про захист географічних зазначень. Вони передбачають, що з 1 січня 2026 року Україна відмовиться від використання 12 захищених назв. Серед них найбільш розповсюдженими є саме шампанське і коньяк.
І хоча досі в побуті ми подекуди називаємо ігристе вино вітчизняного виробництва шампанським, на поличках магазинів вже давно не видно пляшок з такою назвою.
З коньяками інша історія. Виробники перебувають на пів шляху до ребрендингу, а дехто взагалі лише на старті і “бігти” не поспішає.
Як проходить процес трансформації та з чим залишиться Україна у підсумку?
Шлях Франції: від кризи до системи
Коньяк – міцний алкогольний напій французького походження, виготовлений з білих сортів винограду методом подвійної дистиляції з подальшою витримкою в дубових бочках. Технологія його виробництва формувалася на заході цієї країни з 16 по 18 сторіччя, коли були започатковані великі коньячні доми Martell, Rémy Martin та Hennessy.
У цей період галузь розвивалася, французьке виноробство переживало стрімке зростання, збільшувався експорт, аж поки у другій половині 19 століття епідемія філоксери не знищила понад 70% виноградників. Виробництво скоротилося, ціни зросли, але попит залишався високим, тож ринок заполонили низькоякісні імпортні вина та фальсифікат.
Для боротьби з підробками та захисту місцевих виробників у 1905 році уряд країни ухвалив закон про боротьбу з шахрайством та фальсифікацію. Його називають першим історичним документом, що забезпечував права споживачів. За введення покупців в оману щодо природи, виду, походження, суттєвих якостей, складу або вмісту продуктів, напоїв чи ліків закон передбачав покарання: позбавлення волі та штраф.
Також в документі використовувався термін appellations régionales, тобто регіональні найменування чи апелясьйони, що згодом трансформувався в Appellation d’Origine Contrôlée (AOC) – юридично визначене та захищене географічне зазначення для позначення території з унікальними природними умовами та історичною технологією виробництва певного продукту.
Тепер так званий регіон Коньяк (le cognaçais) – це не адміністративна одиниця, а сукупність комун у департаментах Шаранта (Charente), в тому числі комуна Коньяк, та Приморська Шаранта (Charente-Maritime), а також кількох комун департаменту Де-Севр (Deux-Sèvres) та В’єнн (Vienne), що мають специфічні характеристики клімату та ґрунту. Лише виробники в межах цієї території мають виняткове право виготовляти напій під назвою Cognac.
З утворенням Європейського Союзу французька система AOC стала основою законодавства із захисту географічних зазначень.
Радянські стандарти та полеміка про власні назви
Україні коньячне виробництво більшою мірою дісталося у спадок від СРСР. До того найвідомішим та найбільшим виробником горілки, коньяків та лікерів була алкогольна імперія дворян Шустових, яка мала заводи в Одесі, Кишиневі та Єревані й прославилася нахабним маркетингом своїх напоїв.
Наприклад, Шустови без дозволу зобразили на етикетці картину Миколи Пимоненка “Додому”, на якій босонога жінка у дворі біля хати “зустрічає” з палицею чоловіка. Відстоювати свої права художнику довелося в суді, хоча йому пропонували за картину гроші. Але не тільки скандалами супроводжувалася діяльність комерсантів.
“Найбільшою перемогою Шустових стало присудження їхній продукції в 1900 році Гран-прі на Всесвітній виставці в Парижі. Саме тоді їх удостоїли честі писати на своїй продукції слово cognac, а не бренді, як це було заведено”, – йдеться на сайті Музею коньячної справи М. Л. Шустова, відкритому при Одеському коньячному заводі – колишній власності “алкогольних королів”.
Після 1917 року підприємство націоналізували більшовики. Виробництво коньяку в СРСР виділили в окрему галузь, під нього розроблялися стандарти, в той час як “бренді” для радянської людини не існувало навіть в словниках.
Для порівняння, Німеччина відмовилася від використання географічних зазначень країн Антанти ще у 1919 році – до цього її зобов’язував Версальський договір, і вже понад 100 років замість коньяку та шампанського має Weinbrand та Sekt.
Почати дискусію про заміну захищених в Європі назв Україну спонукало підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Вона зобов’язувала визнавати та охороняти європейські географічні зазначення та не використовувати назви, прив’язані до конкретних європейських регіонів. Угода передбачала 7-річний перехідний період (до 1 січня 2023 року) для відмови від сирів фета, рокфор й пармезан.
Згідно з документом, для міцного алкоголю та вин перехідний період становив 10 років і має закінчитися 1 січня 2026 року. Перелік цих напоїв включає 12 найменувань: Cognac (коньяк), Armagnac (арманьяк), Calvados (кальвадос), Grappa (граппа), Anis Portuges (аніс португеж), Champagne (шампанське), Madera (мадера), Porto (порто), Jerez/Xeres/Sherry (херес), Marsala (марсала), Malaga (малага), Tokaj (токай).
“Після набрання чинності Угоди про асоціацію, посольство Греції в Україні розіслало інформацію в усі інстанції, всім виробникам фети, щоб вони звернули увагу та вжили заходів”, – згадує менеджерка проєктів інформаційного центру “Зелене досьє” Катерина Шор. На той час вона обіймала посаду локальної експертки проєкту “Підтримка розвитку системи географічних зазначень в Україні” та курувала сирний напрямок.
Оскільки український сир відрізнявся від оригінального грецького за рецептурою та вироблявся переважно з коров’ячого, а не овечого молока, компаніям пропонувалося розробити та використовувати для найменування сиру єдину для всіх назву.
“Ми проводили зустрічі, “брейншторми” із залученням виробників, фахівців від асоціацій і державних органів, щоб з’ясувати, що ми розуміємо під фетою, що це за продукт, як він може бути трансформований так, щоб це сприймалось споживачем. Ми шукали назви, які могли б замінити фету, і так з’явився “набіл”, – розповідає Шор.
“Фету перейменували, але не завжди правильно. Законодавство про географічні зазначення забороняє не тільки використовувати слово фета, але й похідні від нього і всього, що буде нагадувати ту саму грецьку фету, наприклад, оформлення пакування в грецькому стилі. Тут виробники не праві, бо такі назви можуть ввести споживачів в оману”, – зауважує Шор.
Експертка пояснює, що українське законодавство містить санкційні норми щодо введення споживачів в оману. Окрім того, власник зареєстрованого географічного зазначення має право звернутися за захистом своїх інтересів до відповідних органів. Наприклад, у випадку з Грецією у 2022 році суд заборонив Данії експортувати вироблений в країні сир з назвою “фета” за межі ЄС, а цьогоріч греки виграли суд проти Чилі.
Виробники проти, але уряд має власну думку
Вдруге українці не могли дійти згоди, коли пішла мова про перейменування коньяку. Щоб визначити нову, зрозумілу переважній більшості населення назву, в січні 2019 року фінансований ЄС проєкт “Географічні зазначення в Україні” провів онлайн-опитування. Однак незадовго до цього вийшов наказ Мінагрополітики, що дав ЄС привід засумніватися в бажанні України виконувати Угоду про асоціацію та спричинив напруження.
Згідно з результатами голосування, чверть учасників підтримали назву “український бренді” або “бренді України”. На другому місці опинилися “бурштин”/”бурштинок”/”бурштиняк”, на третьому – “гайстер”.
В переліку були “к’янок”, “дубовик”/”дубняр”, “брунат”, “каннук”, “укрньяк”/”украньяк”, “сонцедар”/”сандар”/”виндар” та інші варіанти, більшість з яких висміяли в соцмережах.
“Щось похолодало, нумо навернем по бурштинячку?”, – писали дотепники. Але й у “бренді” були противники: коньяк має репутацію елітного, більш якісного напою, а бренді здається лише його блідою тінню.
Співрозмовники, дотичні до тієї дискусії, зазначають, що саме тоді країна мала шанс на розробку власного бренду, який прийшов би на заміну коньяку, але не використала його. Хоча, наприклад, Молдова ще в 1993 році ухвалила перші нормативні документи для вин та міцних напоїв, які заміняли стандарти СРСР та вводили нові назви: спумант (Spumant) замість шампанського або дівін (Divin) замість коньяку.
До перейменування долучилися науковці: спочатку для коньяку запропонували термін “диствін” (від “винний дистилят”), потім назву уточнили до “дівін” (Divin), що в перекладі з румунської означає “божественний, чудовий, надзвичайний”. Тепер це географічне зазначення, захищене в ЄС та Британії. Паралельно існує і молдовське бренді.
“Бренді – це менш якісні спирти, а дівін – якісніші, витриманіші, тільки виноградного походження, до цих напоїв висуваються вищі вимоги”, – пояснює різницю Печко.
Перемовини продовжувалися. Свідки процесу констатують: виробники не хотіли перейменуватися і сподівалися на додатковий перехідний період.
Крапку в питанні поставила вже колишня віцепрем’єрка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина у жовтні 2021 року. В інтерв’ю “Європейській правді” вона заявила, що уряд не підійматиме перед європейцями питання щодо продовження використання захищених назв, “оскільки воно не має значного впливу на ціну, виробництво і реалізацію продукції”.
З 1 листопада 2022 року Україна заборонила імпорт неоригінальних коньяків, а у 2023-му президент поставив підпис під законом, у якому прописали категорії продукції, яка може вироблятися в Україні. Тож замість терміну “коньяк України” має вживатися термін “бренді”, замість “граппи” – спиртний напій з виноградних вичавок, замість “кальвадосу” – яблучний спиртний напій.
“Результат обговорень, що проводилися 10 років тому, був передбачуваний: назва “бренді” – загальновідома і загальновживана, знайти повноцінну заміну важко”, – пояснює генеральний директор “Галіція Дистилері” Володимир Татарінов. Підприємство виробляє коньяки, бренді, кальвадоси, фруктові дистиляти і теж було учасником дискусії.
Альтернативну думку має експерт з дистильованих напоїв Вадим Кірічко. Він вважає, що Україна не мала відмовлятись від назви “коньяк” з багатьох причин.
“Бренді – це загальна назва. Вона не дає розуміння, який саме стиль напою всередині пляшки. Це як замість горілки писати “алкогольний напій”. Також Україна має давню історію виробництва коньяків, і ці напої отримували у Франції найвищі нагороди. Це наша спадщина, як у Вірменії чи Молдові. Ми ніби від своєї історії відмовляємось”, – вважає Кірічко.
Він називає Європейський Союз “звичайною торговою корпорацією”, яка не зацікавлена в українській продукції, проте зацікавлена в українських покупцях, тому перш ніж щось віддати, треба зрозуміти, що отримаєш натомість.
Печко з “Укрсадвинпрому” наголошує, що Україні теж виділялося фінансування, але бізнесу воно не дісталося.
“Мало хто про це знає, але нам дали чотири мільйони євро, які засвоїли грантові установи. Ці гроші фактично проїли, а жодної нової назви не придумали. Виробників не поінформували, що є можливість отримати кошти на ребрендинг, і його не провели. Натомість їх “водили за ніс”, обіцяли, що домовляться з ЄС і перейменування відтермінують”, – каже Печко.
За його словами, обіцянку неможливо було виконати, адже євросоюзівське законодавство однакове для всіх, проте сподівання залишалися до останнього. “Нещодавно в Мінекономіки закликали виробників зупинитися та почати працювати над ребрендингом”, – додає він.
Вони залишаються – Новий рік врятовано
Для переходу на нові назви підприємства не повинні змінювати технологію, пояснює перший віцепрезидент Торгово-промислової палати (ТПП) Михайло Непран. Їм потрібно провести аудит асортименту, завершити ребрендинг до кінця року, оновити внутрішні документи.
“Це не раптова заборона, а завершення перехідного періоду, передбаченого Угодою про асоціацію України з ЄС та оновленими законами про географічні зазначення. Наші напої нікуди не подінуться. Зміниться лише те, що на етикетках буде написано юридично коректні назви”, – заспокоює Непран.
Але зміни неминучі і можуть обернутися й іншими витратами: за незаконне використання географічних зазначень передбачені штрафи (від 43 тис. грн до 130 тис. грн у 2026 році). Продукцію можуть вилучити, а порушника примусити компенсувати збитки правовласнику.
Тож бізнес вже публічно починає роз’яснювати споживачам, що відбувається. Першим комунікувати перейменування взялися закарпатці “Шато Чизай”, оприлюднивши відповідний допис в соцмережах.
“Тепер це Бренді! Оновили назву найпопулярнішого коньяку “Шато Чизай”. Ви вже не зустрінете у нашому онлайн-магазині чи на полицях крамниць бестселера – коньяк Закарпаття “Мала Гора” 7-річної витримки – саме із назвою коньяк. Бо його назва – вже бренді”, – йдеться в повідомленні.
Хоча законодавство передбачає можливість подальшої реалізації коньяків, вироблених та розлитих до Нового року, в “Шато Чизай” вирішили призвичаювати питців до нововведень заздалегідь, адже вбачають у відмові від французької назви повагу до європейських правил та традицій.
Перейменовує свої напої і “Галіція Дистилері”: коньяки – на бренді, фірмові кальвадоси – на яблучний чи грушевий спиртний напій. Збитки від перейменування керівник підприємства вважає неминучими.
“Коньяків і бренді ми виробляємо зовсім небагато – близько 200 тисяч пляшок на рік, і тут фінансово для нас втрати не будуть великими. З кальвадосами ситуація гірше: їх ми робимо в декілька разів більше, і тут скоріше мова не про репутаційні втрати, а про те, що споживач, на відміну від пари “коньяк – бренді”, пару “кальвадос – яблучний спиртний напій” навряд чи сприйме як повністю тотожну, і в цьому випадку втрати будуть не репутаційними, а реальними – у зв’язку зі скороченням продажів”, – пояснює Татарінов.
“Ми будемо діяти в рамках закону, більш детально спілкуватимемося з нашими юристами, дивитимемось, що відбуватиметься далі. Коньяк чи бренді – наш споживач в першу чергу дивиться на якість, а вона залишиться та сама. Про ціни ще рано говорити, але скоріше ніяких змін не буде”, – зазначають в компанії.
Позитивні зміни від перейменування бачить Непран з ТПП. Він вважає, що відмова від запозичених назв глибше інтегрує Україну в європейську систему захисту інтелектуальної власності, дає можливість створювати власні географічні зазначення (вино, м’ясо, сир, фрукти) та спрощує вихід української продукції на ринки ЄС.
“Коли говорять “Новий рік без шампанського та коньяку” – це не означає заборону святкувати. Мова про перехід України від радянських рудиментів до системи, де назви – це юридичний статус і конкурентна перевага, а не інерція. Українське ігристе та український бренді залишаться. Зникнуть лише слова, які нам не належали”, – підсумовує Непран.
Тож в новорічну ніч карета не перетвориться на гарбуз. А поки 1 січня не настало і склади не спорожніли, колекціонерам та цінителям залишається звільнити місце в барі та заповнити його останніми українськими коньяками, точніше, останніми пляшками з забороненим словом на етикетці.
Пуристи ж можуть обрати до святкового столу оригінальний коньяк чи шампанське з самої Франції (найдешевший Hennessy обійдеться в 1300 грн, названий на честь Наполеона брют Імперіал Moët & Chandon – у 2400 грн), та підняти келих за те, щоб колись і українське бренді обходилося європейцям так само дорого.
