Вісті Черкащини 
Як вовки чи койоти: вчені кажуть, що собаки на лінії фронту набувають рис диких видів
Війна спустошує населені пункти. Під час евакуації люди не завжди забирають із собою тварин, роблячи їх безпритульними.
Вчені з’ясували, що в зоні бойових дій на території України собаки за короткий проміжок часу набули рис диких видів, як-от вовки та койоти.
Про це йдеться у дослідженні, опублікованому в науковому журналі Evolutionary Applications, пише The New York Times.
Науковці зібрали дані про 763 собак із дев’яти регіонів України. У цьому їм, зокрема, допомагали ветеринари й волонтери.
Найскладніше було збирати дані на лінії фронту. Цей напрямок очолював зоолог з Львівського національного університету імені Івана Франка Ігор Дикий. До війська він доєднався як доброволець у 2022 році й служив на Донеччині та Харківщині.
“Багато безпритульних собак жили з нами в селі Зарічне (Донецької області – ред.). Вони були налякані бойовими діями, деякі зазнали контузій. Один маленький песик мав зламану лапу, яка не зажила належним чином, через що він назавжди залишився кульгавим. Інший був сліпий на одне око, яке втратив під час вибуху”, – розповів Дикий.
Разом із побратимами він прихищав чотирилапих, годував їх і надавав медичну допомогу, якщо це було можливо.
У дослідженні науковці зосередилися на собаках, які були домашніми, але вже певний час не перебували під опікою своїх власників і жили як безпритульні.
Вчені з’ясували, що на передовій вони стали більше схожими на представників диких видів, як-от вовки, койоти та динго.
Зокрема, собаки зазнали таких зовнішніх трансформацій:
- рідко мали корткі морди, як у французьких бульдогів, а також видовжені, як у такс;
- вуха частіше були гострі, а не висячі;
- переважно мали зменшену масу тіла.
“На передовій собаки з ознаками “дикого” фенотипу дійсно виживають частіше: прямі вуха, прямий хвіст, менше білого кольору”, – зазначила зоологиня з ЛНУ імені Івана Франка Марія Марців.
У зоні бойових дій менше старих і хворих собак. Крім того, вона частіше живуть групами. Це також характеристики, більше притаманні для диких видів.
“Війна діє як потужний фільтр, сприяючи розвитку рис, що покращують виживання в екстремальних умовах.
Найбільше нас здивувало, як швидко ці зміни проявилися. Війна триває відносно недовго, але відмінності між собаками на лінії фронту та іншими популяціями вже дуже виражені”, – зауважила науковиця із Гданського університету Малгожата Вітек.
Однак вчені наголошують, що це не варто називати прискореною еволюцією, оскільки зміни відбуваються надто швидко.
Насправді ж в умовах війни краще виживають тварини з певними характеристиками. Наприклад, на собаку з меншою масою тіла рідше спрацьовують міни, вона легше ховається в обмеженому просторі та є меншою мішенню для осколків.
Попри все, більшість тварин залишаються залежними від людей у питанні харчування, доповнюючи свій раціон рослинами та випадковим полюванням. Іноді вони виживають, поїдаючи тіла загиблих.
Але вчені все ж бачили деяких собак, які більше не залежали від людей.
Раніше вчені дослідили, як радіація вплинула на життя собак у Чорнобилі через 40 років після катастрофи.
