Вісті Черкащини 
Владислав Гутник, 24-річний черкащанин, носить в своєму серці індійське життя вже вісім років. Усього у 16 років йому поставили страшний діагноз — невиліковна хвороба серця. Трансплантація була єдиним порятунком, але в Україні такі операції на той момент не проводилися. Ось так Владислав опинився в Індії.
Перед Міжнародним Днем серця, що відзначається 29 вересня, Владислав вирішив поділитися своєю історією порятунку.
Відзначаючи сім з половиною років після складного лікування, хлопець розповідає про ті часи, коли мріяв тільки про прості речі — допомагати родині по господарству. “У мене набрякли ноги, руки. Коли я потрапив до лікарні, моя вага становила 65 кілограмів, а згодом я схуд до 53 через скупчення рідини”, — каже Владислав. З того часу, після операції, не лише зросли його фізичні показники, а й особистість. “Я став вищим, набрав вагу і відростив бороду”, — з усмішкою додає він.
Тоді Владиславу провели кілька операцій, а його життя підтримував кардіостимулятор. Його мати, Валентина, згадує, як його стан погіршився: “Він захворів на бронхіт і почав набрякати. Ми звернулися до лікарів у Києві, де нам сказали, що терміново потрібна пересадка серця”.
Проте в Україні на той час такі операції не проводилися. Влада в Індії погодилися провести трансплантацію. Ціна питання становила понад 100 тисяч доларів. Частину коштів вдалося зібрати завдяки небайдужим людям, а частину — виділило Міністерство охорони здоров’я. Так Владислав разом із мамою відправився до Індії в пошуках нового старту.
Ця історія — не лише про порятунок, а й про силу волі, підтримку рідних та надію, яка допомогла подолати найскладніші випробування. Сьогодні Владислав живе повним життям, мріючи про щось більше. Його важка подорож навчила його цінувати кожен момент.
