Вісті Черкащини Як переселенці із Добропілля відновили свій квітковий магазин у Черкасах
Ірина та Олександр Тріщаки 26 років продавали квіти у Добропіллі, на Донеччині. Робили це навіть тоді, коли довкола лунали вибухи. Та коли місто почали щодня накривати “шахеди” та КАБи — довелося залишати все, аби просто бути живими. У липні 2025 року евакуювалися до Черкас, де змогли відродити свій квітковий магазин і почати нову сторінку життя, розповіло Суспільному подружжя Тріщаків.
Пан Олександр пригадав, як вони переїхали до Черкас, рятуючись від постійних обстрілів:
“Наближалась лінія фронту, жити ставало просто небезпечно. Почали “шахеди” літати щодня десь із восьмої до 12. А потім почалось — зранку, в обід та ввечері, постійно все гуло. Вночі ніхто не спав”.
Проте евакуювались, коли вже не було можливості залишитися у рідному місті, додала Ірина Тріщак:
“У нас просто вибору не було — це або жити, або просто залишитись там і загинути, на жаль”.
У Добропіллі подружжя мало магазин квітів. Цією справою займались 26 років, розповіла, пані Ірина. Попри обстріли, люди продовжували приходити за букетами. Та за два тижні до евакуації все зупинилося:
“Останні два тижні, то було вже дуже важко, ми були на роботі, але торгівлі вже не було. Ми просто дарували букети”.
На момент виїзду, 16 липня 2025 року, магазин був пошкоджений не суттєво, зазначив Олександр Тріщак, на початку жовтня — його зруйнували. Знищили також і квартиру. Сталося це у день народження чоловіка:
“Квартира була на третьому поверсі, там все повилітало, але, це ще пожежі не було. 19 серпня, на мій день народження, прилетів “шахед” прямо в наш балкон. Воно горіло там усе. Стирають з лиця землі Добропілля, там зараз КАБи щодня, буває по 15 КАБів на день прилітає”.
Виїжджаючи з міста, брали тільки найнеобхідніше, розповіла пані Ірина. У ті хвилини навіть не думали про бізнес, чи втрати — головне було врятуватись:
“Магазин, звісно, теж залишився з квітами. Ми там геть усе залишили, ми тут усе-усе купляли наново: від вази до ножиць. Ми завжди були, є і будемо там, і все одно збираємось додому їхати. Там мій магазин, хоч розбитий, але все одно”, — розповіла пані Ірина.
За словами Олександра Тріщака, у Добропіллі довелося залишити більшість своїх речей:
“Усе, що можна було, зібрали в сумки, і поїхали. Залишили все, що наживалось роками. Приїхали сюди і вирішили починати все спочатку. Виходу іншого не було — тільки вперед”.
Зібравшись із силами вони у Черкасах відродили й улюблену справу, кажуть зробити це було тяжко — особливо фінансово, розповів пан Олександр:
“Ми не можемо сидіти і нічого не робити. Друзі морально та фінансово підтримали, кажуть — “Вперед, вперед”.
За словами подружжя, наприкінці вересня 2025 року вдалося відновили справу свого життя, — тепер стіну їхнього магазину прикрашає картина із зображенням Добропілля — на ній стела у формі серця. Для подружжя це не просто спогад, а нагадування, з чого вони починали, та мотивація не опускати руки.
Місцева жителька Оксана Федоренко приходить сюди не вперше. Знає історію цієї родини, тож купуючи квіти, хоче бодай так підтримати їх у новому місті, зазначила жінка:
“Знаю, що тяжка доля у людей була. що вони переїхали на нашу територію, що дуже важко там було. Дуже гарний товар, дуже доброзичливі, дуже гарні відгуки про людей тому і хочеться до таких людей ходити”.
