Як мало тих, з ким розділяєш душу

Як мало тих, з ким розділяєш душу,
Хто чує шепіт втомлених думок.
Як мало тих, кого ми звемо друзі,
Хто чує серця розтривожений дзвінок.
Як мало тих, з ким не потрібні маски,
Хто бачить біль, читає по очах.
Як мало тих, що у часи поразки
Нестимуть до кінця Вас на руках.
Як мало тих, з ким хочеться сміятись,
Ділитися шматочками життя.
І зовсім в цьому світі не боятись,
Бо поруч є безцінне укриття.
Як мало тих, з ким просто говорити,
Хто ллє бальзам на ранені місця.
Як мало тих, з ким можна полюбити
По справжньому вируюче життя.
А. Войтенко

Читайте також: Як підприємець Ігор Новицький перетворив бізнес на волонтерський фронт Тальнівщини: «Ми робили все, що могли – і навіть більше»

Читайте нас також в Telegram!