Втікав із села, а тепер його відроджує. Історія ветерана, який завдяки гранту модернізував 40-річну сівалку
Ще кілька місяців тому Володимир Різун виконував бойові завдання, а сьогодні розвиває своє господарство, щоб надолужити три з половиною роки, які був на фронті. Він вирощує сільгоспкультури за технологією no-till, надає послуги іншим фермерам і запускає новий напрям — металообробку.
Як грантова підтримка від «Агрокебети. Рости своє» допомогла йому модернізувати техніку і збільшити масштаби роботи — розповідаємо в #ШоТам.
Перерва на три з половиною роки
Після закінчення школи Володимир вирішив втікати з села. Вступив до Києва на французьку філологію і вже на четвертому курсі знайшов свою першу роботу — перекладачем у французькій компанії. Щоправда, працювала вона в аграрній сфері. Тож, вже за кілька років Володимир перекваліфікувався і став менеджером з обслуговування сільгосптехніки, а згодом — очолив напрям з будівництва елеваторів.
У 2015 році у Володимира з’явилася можливість забрати з оренди 13 гектарів батьківських паїв. Того ж року він їх вперше засіяв і почав експериментувати й розвивати власну справу. Так він знову опинився у рідному селі й заснував фермерське господарство «Вишневе Агро».
«Відразу почав впроваджувати технологію no-till — посів сільськогосподарських культур без оранки, прямо у ґрунт із рештками попередніх рослин. Це допомагає зберігати вологу й менше шкодить довкіллю»,
— пояснює він.
Наприкінці 2021 року Володимир придбав сівалку і разом з одним зі своїх працівників узявся її вдосконалювати. У середині січня 2022 року вдарили сильні морози, тож чоловіки домовилися зробити перерву, доки не потеплішає. Але для власника господарства вона затягнулася більше ніж на три роки: уже 25 лютого Володимир був у військкоматі.
Прямих руйнувань через повномасштабну війну господарство не зазнало, але через те, що власник пішов добровольцем на фронт, ледве трималося на плаву. Тож і обидва його працівники невдовзі звільнилися.
«Я вирішив не закривати господарство. Сплачував податки, намагався працювати віддалено, коли вдавалося. Але за ті 3,5 роки служби ми не розвивалися й навіть не виходили “в нуль”. Думаю, якби тоді закрив підприємство, не факт, що зміг би його відновити»,
— каже Володимир.
Надолужувати й вдосконалювати
У 2025 році Володимир демобілізувався. За ті чотири місяці, що він удома, говорить, підприємство змогло багато надолужити. Сьогодні тут не тільки вирощують власний урожай, а й допомагають вирощувати його іншим. Надають послуги з посіву, збору врожаю та комплексний агрономічний супровід тим, хто хоче спробувати no-till на своєму полі. А таких останнім часом стало більше.
«У нас є 10 гектарів кукурудзи, посіяної за технологією no-till. Вона досі стоїть зелена. У решти господарств поблизу — вже збирають, бо посохла. Цього року ми розраховуємо отримати понад 5 тонн з гектара, тоді як у сусідів — тонна. Тому кілька господарств вже запросили мене наступного року сіяти й для них»,
— розповідає аграрій.
Наступного року Володимир очікує, що замовлень на посів стане у 5-6 разів більше: якщо у попередні роки обсяг робіт не перевищував 50 гектарів, то у 2026-му уже мають замовлень на 250–300 гектарів.
Також господарство внесло передоплату за ангар і почало розчищати під нього ділянку. Планують використовувати його для зберігання власної продукції й, можливо, надаватимуть послуги зі зберігання іншим.
Кількість працівників у Володимира подвоїлася — тепер їх четверо. Ще двох він планує запросити на роботу найближчим часом, бо започатковує новий напрям.
«Раніше ми любили майструвати різні вироби з металу, вдосконалювали свої агрегати, допомагали тим, хто до нас звертався. Попит на такі послуги спонукав вивести цю діяльність в окремий напрямок — металообробку»,
— пояснює підприємець.
І оскільки тепер діяльність його господарства не обмежується вирощуванням сільськогосподарських культур, він вирішив об’єднати усі напрямки під брендом Rock Harvst.
Кожен другий пітчинг — без нормального інтернету
Доки був в армії, зізнається Володимир, подавався на всі гранти, на які вистачало часу. Якщо не проходив, переробляв заявку і пробував знову. Дізнавався про можливості з дайджестів і розсилок. У одній з них було і про «Агрокебети».
Після багатьох спроб і помилок «набив руку» й писати заявки стало легше. А от із презентаціями часто були проблеми: кожен другий пітчинг припадав на час, коли Володимир виконував бойові завдання, і зловити інтернет було ще тим викликом. Через це йому здавалося, що на «Агрокебетах» свою ідею він представив погано.
«Мені не подобається, коли говорять “виграв”. Цим словом наче нівелюють усі докладені зусилля. А їх справді було чимало»,
— говорить він.
Але все вдалося — отримані у проєкті 200 тисяч гривень Володимир інвестував у модернізацію сівалки, що є основним інструментом господарства.
«Це сівалка John Deere 7000. Їй вже 40 років, але ми дали їй друге життя. Скажімо так: від старої сівалки там лишилася тільки рама, а все інше ми замінили на сучасніше, потрібне нам, обладнання»,
— пояснює підприємець.
Завдяки модернізації цього року в господарстві вперше посіяли ріпак за тією ж технологією no-till. Володимир мріяв про це вже давно.
Але, зізнається, перемога у грантовому конкурсі — це не тільки й не стільки про гроші чи обладнання. Це про заряд енергії й підтримку, бо якщо тебе обрали й у твою ідею повірили, значить твоя справа справді потрібна.
«Це як енергетичний батончик, який дає тобі сили продовжувати. Бо іноді руки опускаються. Особливо, коли роками займаєшся складною технологією, яка часто, особливо на початку, приносить збитки»,
— говорить Володимир.
Автопілот на трактор, нішеві культури й власна технологія
Найближчим часом Володимир продовжить модернізувати сівалку. У неї вже вклали понад 30 тисяч доларів, хоча купили лише за 4,5 тисячі. Також він планує встановити автопілот на трактор і згодом придбати сільськогосподарський дрон. З таким він уже працював у 2016 році. І хоча зараз є обмеження у їх використанні, й потрібен спеціальний дозвіл, Володимир до цього готовий.
Ще одна короткострокова ціль — завдяки модернізованій сівалці, у 2026 році спробувати бінарний посів: на одному полі одночасно посіяти ярий ячмінь і, у міжрядді, горох.
У середньостроковій перспективі Володимир хоче відмовитися від традиційних культур — пшениці, соняшника, кукурудзи, сої — і 70% своєї землі засіяти нішевими: коріандром, нутом, льоном, кунжутом. А далі — ще й зайнятися їхньою переробкою.
«У більшості аграріїв поки комбайн працює в полі — є грошові надходження. А вже з листопада ми починаємо проїдати зароблене. І так аж до наступного сезону, поки знову не почнеться збір урожаю. Я ж хочу, щоб у нас були постійні надходження, бо це не лише приємно — це насамперед можливості для розвитку»,
— пояснює аграрій.
У довгостроковій перспективі він мріє розвинути напрямок металообробки, щоб створити якісний агрегат для no-till, strip-till та verti-till й налагодити їх серійне виробництво. А років за двадцять, можливо, створити й свою власну технологію обробітку землі.
«І все це ми обов’язково робитимемо в селі. Бо я хочу, щоб оцей занепад, ями, бур’яни та розруха, зникли. Це особливо відчувається, коли повертаєшся з-за кордону, після поїздки в європейські села. І тоді не розумієш: як так? Невже ми не здатні забезпечити себе? Не просити по всьому світу, а навпаки — давати»,
— розмірковує Володимир, чия мрія про втечу із села перетворилася на мрію про його відродження.
Цей сайт використовує файли cookie та інші технології, щоб допомогти вам у навігації, а також надати кращий користувальницький досвід, аналізувати використання наших продуктів і послуг, підвищити якість рекламних і маркетингових активностей
Вісті Черкащини 
